АНТРОПОНІМИ ПОДІЛЛЯ XVII ст. НА -АШ, -АШКО

Анотація

Розвідку присвячено дослідженню українських антропонімів на -аш, -ашко XVІІ ст., які  засвідчені в маловідомому турецькому історичному джерелі «Дефтер Муфассал 1681 року». Метою цієї студії є аналіз структури і твірних основ власних назв «Дефтера Муфассала 1681 року», які утворилися за допомогою суфіксів -аш, -ашко. Щоб досягти поставленої мети, визначено такі завдання: 1) вѝокремити українські антропоніми XVІІ ст. з «Дефтера Муфассала 1681 року», які містять форманти  -аш, -ашко; 2) провести аналіз власних назв людей та порівняти їх із сучасним українським антропоніміконом; 3) виявити ті оніми, які на сучасному етапі не зафіксовані. У статті використано описовий метод і методи аналізу, систематизації та порівняння. Ця розвідка є продовженням низки студій автора. У результаті розвідки встановлено, що проаналізований фрагмент антропонімії «Дефтера Муфассала 1681 року» свідчить про те, що система українських власних назв історично і територіально об’єднана. Власні назви на -аш і -ашко вже у ХVII ст. засвідчили, що такі антропоніми є своєрідними ідентифікаторами українців Поділля, що підтверджується і на сучасному етапі. У цій студії відновлено власні назви, які на сьогодні втрачено, однак завдяки турецькій пам’ятці відтворено фрагмент історичної антропонімії. Вѝокремлені власні назви на -аш і - ашко підтверджують, що у ХVII ст. існував обширний реєстр запозичених власних імен, які адаптувалися на українському мовному ґрунті і стали твірними основами для прізвищевих назв цих типів. Мотиваційними базами антропонімів на -аш і -ашко були головно християнські імена. Адаптація канонічного іменника відбувалася за допомогою суфіксації. Перспективним є те, що нововиявлені історичні власні назви різних типів розширюють базу даних українського антропонімікону в діахронії, що має велике значення для розвитку загальнословʼянської ономастики, зокрема антропоніміки.

Ключові слова: антропонімікон, антропоніми на -аш і -ашко, твірні основи, власні назви людей, «Дефтер Муфассал 1681 року».