СЕМАНТИКО-ПРАГМАТИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯУКРАЇНСЬКИХ ПРИСЛІВ’ЇВ: ОМОВЛЕННЯ ОПОЗИЦІЇСВІЙ – ЧУЖИЙ ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМАВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Анотація

Статтю присвячено висвітленню актуальної проблеми, пов’язаної з особливостями паремійноївербалізації дихотомії СВІЙ – ЧУЖИЙ з урахуванням третього (проміжного) компонента ІНШИЙ(ІНАКШИЙ), що в українському паремійному фонді вербалізований рідше, проте виконує важливусемантичну та світоглядну функцію. Дослідження виконано в поліфункційній комунікативно-прагматичнійпарадигмі, що дозволяє комплексно поєднати структурно-семантичний та аксіологійний аналіз паремійниходиниць. Актуальність роботи зумовлена також практичними потребами викладання української мови якіноземної, оскільки розуміння переносних, оцінних та культурно маркованих смислів паремій – складнезавдання для тих, хто навчається, насамперед лінгвоперсон, які належать до інших лінгвокультур тачасто не володіють відповідними фоновими знаннями. З’ясовано, як у паремійному фонді презентованоментальність українців, їх самоідентифікацію, внутрішньогрупову солідарність, зокрема й через порівнянняіз ЧУЖИМ. Простежено, що в проаналізованих пареміях вербалізовано прагнення українського етносудо (1) самоідентифікації, усвідомлення своєї етнічної належности, (2) самозбереження ідентичности,(3) самозахисту, (4) ствердження належности до окремішнього етносу, культури, що зафіксовано на рівнінаціональної ментальности. СВОЄ осмислене як таке, що краще за ЧУЖЕ, протиставлене ЧУЖОМУ чиІНШОМУ (ІНАКШОМУ). ІНШОГО (ІНАКШОГО) українці не цураються, а намагаються осмислити.Продемонстровано, що опозиція СВОЄ – ЧУЖЕ аксіологійно маркована: СВОЄ вербалізується позитивно,схвально, навіть ідеалізується: воно ближче, краще, інтимніше, а ЧУЖЕ переважно оцінюється негативно,має несхвальні конотації, осмислюється критично. Воно загадкове, незвідане. Схиляння перед ЧУЖИМтакож оцінюється негативно. ІНШЕ (ІНАКШЕ) має нейтральну оцінку. Розглянуті паремії здебільшоговербалізуються у формі таких комунікативних жанрів, як схвалення чи несхвалення, рекомендація,застереження, настанова, наказ, спонукання до дії, заклик. Перспективу дослідження вбачаємо внеобхідності дескрипції особливостей презентації ВОРОЖОГО в паремійному фонді українців.Ключові слова: паремія, функційно-прагматична парадигма, семантико-прагматична структураСВІЙ – ІНШИЙ (ІНАКШИЙ) – ЧУЖИЙ, значеннєво-смислове наповнення, комунікативний жанр,оцінка, стилістичні маркери.