СЕМАНТИКО-ПРАГМАТИЧНЕ НАВАНТАЖЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПРИСЛІВ’ЇВ: ОМОВЛЕННЯ ОПОЗИЦІЇ СВІЙ – ЧУЖИЙ ЯК АКТУАЛЬНА ПРОБЛЕМА ВИКЛАДАННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Анотація

Статтю присвячено висвітленню актуальної проблеми, пов’язаної з особливостями паремійної вербалізації дихотомії СВІЙ – ЧУЖИЙ з урахуванням третього (проміжного) компонента ІНШИЙ (ІНАКШИЙ), що в українському паремійному фонді вербалізований рідше, проте виконує важливу семантичну та світоглядну функцію. Дослідження виконано в поліфункційній комунікативно-прагматичній парадигмі, що дозволяє комплексно поєднати структурно-семантичний та аксіологійний аналіз паремійних одиниць. Актуальність роботи зумовлена також практичними потребами викладання української мови як іноземної, оскільки розуміння переносних, оцінних та культурно маркованих смислів паремій – складне завдання для тих, хто навчається, насамперед лінгвоперсон, які належать до інших лінгвокультур та часто не володіють відповідними фоновими знаннями. З’ясовано, як у паремійному фонді презентовано ментальність українців, їх самоідентифікацію, внутрішньогрупову солідарність, зокрема й через порівняння із ЧУЖИМ. Простежено, що в проаналізованих пареміях вербалізовано прагнення українського етносу до (1) самоідентифікації, усвідомлення своєї етнічної належности, (2) самозбереження ідентичности, (3) самозахисту, (4) ствердження належности до окремішнього етносу, культури, що зафіксовано на рівні національної ментальности. СВОЄ осмислене як таке, що краще за ЧУЖЕ, протиставлене ЧУЖОМУ чи ІНШОМУ (ІНАКШОМУ). ІНШОГО (ІНАКШОГО) українці не цураються, а намагаються осмислити. Продемонстровано, що опозиція СВОЄ – ЧУЖЕ аксіологійно маркована: СВОЄ вербалізується позитивно, схвально, навіть ідеалізується: воно ближче, краще, інтимніше, а ЧУЖЕ переважно оцінюється негативно, має несхвальні конотації, осмислюється критично. Воно загадкове, незвідане. Схиляння перед ЧУЖИМ також оцінюється негативно. ІНШЕ (ІНАКШЕ) має нейтральну оцінку. Розглянуті паремії здебільшого вербалізуються у формі таких комунікативних жанрів, як схвалення чи несхвалення, рекомендація, застереження, настанова, наказ, спонукання до дії, заклик. Перспективу дослідження вбачаємо в необхідності дескрипції особливостей презентації ВОРОЖОГО в паремійному фонді українців.

Ключові слова: паремія, функційно-прагматична парадигма, семантико-прагматична структура СВІЙ – ІНШИЙ (ІНАКШИЙ) – ЧУЖИЙ, значеннєво-смислове наповнення, комунікативний жанр, оцінка, стилістичні маркери.