ЦИФРОВА ОСВІТА УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ В РЕСПУБЛІЦІ КОРЕЯ: ІНСТИТУЦІЙНІ ОСНОВИ, ОСВІТНІ ВИКЛИКИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Анотація

У статті розглядається процес інституційного формування та розвитку освіти з української мовив Республіці Корея в умовах подвійної трансформації – цифровізації та переосмислення міжнародног опорядку. Українську мову було визначено як критично важливу іноземну мову відповідно до Закону про сприяння освіті з критично важливих іноземних мов (офіційно перекладеного як Less Commonly TaughtForeign Languages) у 2016 році, а її значущість ще більше зросла після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році. Освіта українською мовою в Кореї функціонує в межах висококонцентрованої,одноінституційної моделі, зосередженої на факультеті українознавства Корейського університету інозем-них мов Ханґук. Усупереч поширеному уявленню про те, що така структура обмежує освітнє охоплен-ня, у статті доводиться, що вона фактично стала інституційною перевагою, забезпечивши узгодженість навчальних програм, стандартизацію навчальних матеріалів і безперервну підготовку фахівців. Виданнястандартизованих підручників рівнів A1–A2 у 2025 році та запланований вихід наступних томів рівнів B1–B2 у 2026 році засвідчують перехід корейської системи освіти українською мовою від початкового етапу навчання до систематичної підготовки незалежних користувачів мови. У статті також проаналізовано ключові виклики, з якими стикається освіта українською мовою в цифрову епоху, зокрема обмежена доступність автентичних онлайн-матеріалів, нестача мультимодальних ресурсів, етичні й педагогічні обмеження використання інструментів на основі штучного інтелекту, а також культурна дистанція серед здобувачів освіти. Замість швидкого впровадження технологій корейська система освіти українською мовоюобрала поступовий цифровий перехід, що ґрунтується на веборієнтованих текстових та аудіоматеріалахі відображає реалії викладання критично важливих іноземних мов з обмеженою кількістю студентів. У статті пропонуються перспективні напрями розвитку, зокрема створення національної цифрової платфор-ми мовної освіти, інституціоналізація змішаного навчання, обережне й обмежене використання штучного інтелекту, а також посилення зв’язків між освітою, науковими дослідженнями та суспільними потребами, пов’язаними з післявоєнною відбудовою України. Таким чином, дослідження робить емпіричний і політи-ко-освітній внесок у дискусії щодо стратегічної мовної освіти та цифрової лінгводидактики.

Ключові слова: освіта українською мовою, цифрова освіта, критично важливі іноземні мови,стратегічні мови, мультимодальне навчання, штучний інтелект, мовна політика.