ГЕОГРАФІЧНІ КУЛІНАРОНІМИ ЯК НЕВІД’ЄМНИЙ КОМПОНЕНТ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Анотація

Кулінарна лексика здавна привертала до себе увагу науковців. Її описували дієтологи, діалектологи, мовознавці розглядали такі слова у художніх тестах, кулінарний дискурс заповнив кулінарні книги, у яких йдеться про традиційну культуру харчування й особливості приготування їжі. Врешті-решт мистецтво приготування їжі – невід’ємна частина національного мистецтва, національної культури, які мають  відмінності у кожної нації, у кожного народу. Але сучасна глобалізація світу уможливила ознайомлення з кулінарними смаками і стравами різних народів, і споживання цих харчових шедеврів не лише у закордонних ресторанах, але й в Україні.

Серед страв виділяють такі, що названі ім’ям кухаря, який їх уперше придумав і приготував. Однак назви страв можуть зберігати не лише імʼя автора, але й назву місця, де її споживають, де вона є національним продуктом, тобто назви міст, країн, континентів, водойм, тобто географічні оніми. Такі кулінароніми ще не були об’єктами спеціальних лінгвістичних досліджень, тому вважаємо, що такий матеріал приверне увагу читачів. Джерельною базою роботи стали кулінарні книги, які написали відомі кухарі, підручники кулінарної етнології, меню деяких закладів харчування.

Послуговування лексикою, що містить географічні кулінароніми, сприяє розширенню міжкультурної комунікації, полегшує засвоєння спеціальних слів, зближує осіб різних мовних груп, які не лише опановують назви страв, а й можуть їх скуштувати у відповідних закладах харчування чи приватно в колі друзів. Така лексика – цікавий і потрібний матеріал на заняттях з української мови як іноземної. Вона не лише збагачує словниковий запас іноземця, а й продукує міжкультурну комунікацію в навчальному процесі.

Ключові слова: географічні назви, кулінароніми, структура кулінаронімів, тематичні групи, рецепти страв, українська мова, тематичні групи, міжкультурна комунікація.