ГЕОГРАФІЧНІ КУЛІНАРОНІМИЯК НЕВІД’ЄМНИЙ КОМПОНЕНТ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ

Анотація

Кулінарна лексика здавна привертала до себе увагу науковців. Її описували дієтологи, діалекто-логи, мовознавці розглядали такі слова у художніх тестах, кулінарний дискурс заповнив кулінарні книги,у яких йдеться про традиційну культуру харчування й особливості приготування їжі. Врешті-решт мисте-цтво приготування їжі – невід’ємна частина національного мистецтва, національної культури, які маютьвідмінності у кожної нації, у кожного народу. Але сучасна глобалізація світу уможливила ознайомленняз кулінарними смаками і стравами різних народів, і споживання цих харчових шедеврів не лише у закор-донних ресторанах, але й в Україні.Серед страв виділяють такі, що названі ім’ям кухаря, який їх уперше придумав і приготував.Однак назви страв можуть зберігати не лише імʼя автора, але й назву місця, де її споживають, де вонає національним продуктом, тобто назви міст, країн, континентів, водойм, тобто географічні оніми. Такікулінароніми ще не були об’єктами спеціальних лінгвістичних досліджень, тому вважаємо, що такийматеріал приверне увагу читачів. Джерельною базою роботи стали кулінарні книги, які написали відомікухарі, підручники кулінарної етнології, меню деяких закладів харчування.Послуговування лексикою, що містить географічні кулінароніми, сприяє розширенню міжкуль-турної комунікації, полегшує засвоєння спеціальних слів, зближує осіб різних мовних груп, які не лишеопановують назви страв, а й можуть їх скуштувати у відповідних закладах харчування чи приватно в колідрузів. Така лексика – цікавий і потрібний матеріал на заняттях з української мови як іноземної. Вона нелише збагачує словниковий запас іноземця, а й продукує міжкультурну комунікацію в навчальному процесі.Ключові слова: географічні назви, кулінароніми, структура кулінаронімів, тематичні групи, ре-цепти страв, українська мова, тематичні групи, міжкультурна комунікація.