ДЕРНОВІ ҐРУНТИ (FLUVIC GLEYIC ARENOSOLS) НА АЛЮВІАЛЬНИХ ВІДКЛАДАХ У МЕЖАХ КАРПАТСЬКОГО БІОСФЕРНОГО ЗАПОВІДНИКА

Анотація

Дослідження ґрунтів заповідних територій має важливе значення. Вивчення дернових ґрунтів, які сформувалися на алювіальних відкладах у межах Широколужанського природоохоронного науково-дослідного відділення (ПОНДВ) Карпатського біосферного заповідника, є новим і актуальним на цій території, оскільки вони тут мало вивчалися. Метою дослідження є вивчення морфологічної будови і фізико-хімічних властивостей дернових ґрунтів у межах Широколужанського ПОНДВ. Об’єктом дослідження є дернові ґрунти на алювіальних відкладах, а предметом – морфологічні особливості будови генетичного профілю і фізико-хімічні властивості цих ґрунтів.

Дернові ґрунти на алювіальних відкладах у межах Широколужанського ПОНДВ займають площу 16,4 га або 0,2 %. Вони поширені в понижених формах рельєфу. Серед даних ґрунтів у межах відділення найбільш поширеними є дернові розвинуті глибокі глеюваті, незначні площі займають дернові слаборозвинуті глеюваті й дернові малопотужні глеюваті ґрунти. Особливість їх формування пов’язана з близьким рівнем залягання ґрунтових вод і слабким стоком, а також періодичним накопиченням дрібнозему, піску, хряща в результаті паводкового режиму гірських потоків. Ґрунтотворною породою є алювіальні відклади (галька, пісок). У подібних умовах під трав’яною рослинністю інтенсивно розвивається дерновий процес, який супроводжується накопиченням органічної речовини, а разом з тим – Нітрогену і зольних елементів у верхніх горизонтах ґрунту.

Морфологічна будова цих ґрунтів різниться: відмінності проявляються у потужності ґрунтових профілів і горизонтів, щебенюватості, забарвленні, вологості, структурі, наявності новоутворень і включень. Вони характеризуються і слаборозвинутим, і повнорозвинутим ґрунтовим профілем. Усі ці ґрунти мають відносно малий вік і є найбільш молодими на території дослідження. Структура змінюється вниз за профілем від зернисто-грудкуватої, горіхувато-грудкуватої, грудкуватої до брилисто-призматичної. Щебенюватість обумовлена наявністю у профілі обкатаної гальки, галечника і дрібного каміння, вміст яких з глибиною збільшується від 15 до 30 %, а потім зменшується до 20 %. Фізико-хімічні властивості також різняться: відмінності проявляються у гранулометричну складі, щебенюватості, показнику рН сольового, вмісту гумусу і обмінних основ. Зокрема, гранулометричний склад у досліджуваних ґрунтах є важкосуглинковий та середньосуглинковий. Кислотність змінюється вниз по профілю від слабо- до сильнокислої до нейтральної. Вміст гумусу змінюється вниз по профілю

від 7,61 до 0,83 %. Сума обмінних основ також зменшується від 7,25 до 3,15 ммоль/100 г ґрунту. Лісовирощувальні властивості цих ґрунтів змінюються від доволі високих до невисоких. У сільськогосподарських цілях їх можна використовувати під сінокоси та пасовища.