Геолого-геоморфологічні чинники формування ґрунтового покриву Верхньодністерської рівнини

Анотація

Проаналізовано головні риси геолого-геоморфологічної будови Верхньодністерської рівнини, які визначають особливості територіальної диференціації її ґрунтового покриву, фізико-хімічні властивості ґрунтів тощо. Верхньодністерська рівнина, якою охоплена частина долини Дністра, що розташована між долинами рік Болозівка і Колодниця, а також пригирлові ділянки долин Болозівки, Стривігору, Бистриці-Підбузької, Тисьмениці, Верещиці і деяких дрібніших, є одним із найпомітні-ших орографічних сегментів долини річки та Прибескидського Передкарпаття. Протяжність рівнини вздовж Дністра (з північного заходу на південний схід) досягає майже 50 км, а її ширина поступово зменшується з просуванням униз за течією Дністра з 8,0–9,0 в районі Самбора–Чайкович до 5,0–5,5 км в околицях сіл Раделичі‒Устя.

У формуванні рівнини провідну роль відігравала ерозійна-акумулятивна діяльність Дністра та його приток: Стривігору, Бистриці-Підбузької, Тисьмениці, Верещиці, а в ранньому плейстоцені ще й пра-Сяну, який був лівою притокою Дністра. Крім того, північна частина рівнини в ранньому плейстоцені (MIS 12) вкривалася льодовиком, а процеси гляціального морфолітогенезу також брали активну участь у формуванні рельєфу і пухких нагромаджень рівнини. На значних площах алювіальні і гляціальні нагромадження тепер перекриті потужними товщами біогенних (торф) нагромаджень голоценового віку.

Найбільші площі в межах Верхньодністерської рівнини припадають на морфологічно спільну для Дністра та його приток заплаву, в межах якої розповсюджені основні масиви біогенних нагромаджень рівнини. Перша надзаплавна тераса Дністра і його приток розвинена по периметру рівнини. Її найбільший і морфологічно найліпше виражений фрагмент простежується на межиріччі Дністра–Стривігору між Самбором–Кружиками–Корналовичами‒Калиновим. Інший уривок тераси зберігся в підніжжі західного борту рівнини між селами Корналовичі‒Велика Білина і в околицях села Городківка, що на межиріччі Бистриці-Підбузької–Тисьмениці. На протилежному – східному боці рівнини перша надзаплавна тераса простягається вздовж русла Дністра від села Чайковичі через села Подільці, Сусолів до села Мости.

Гіпсометрично найвищою у межах рівнини є тераса, яка розвинена на межиріччі Стривігору–Болозівки між селами Береги–Чернихів–Климівщина–Зарайське–Містковичі. Враховуючи її розташу-вання в системі терас долини річки Болозівки, цю терасу розглядають як другу інтерстадіальну, сформовану в ранньому плейстоцені під час скидання долиною Болозівки талих льодовикових вод.

Ґрунтотворні нагромадження Верхньодністерської рівнини представлені головно біогенними відкладами (торфом) голоценового віку і алювіальними (заплавної фації) піщано-супіщаними нагро-мадженнями голоценового та пізньоплейстоценового віку. Торф розповсюджений у найнижчих, часто затоплюваних під час максимальних повеней і паводків, ділянках Верхньодністерської рівнини, а також у широких заболочених днищах долин Болозівки, Бистриці-Підбузької, Тисьмениці, Щирки і деяких дрібніших. На торфовому субстраті сформовані гідроморфні та напівгідроморфні ґрунти.

Ґрунтотворні алювіальні нагромадження пізньоплейстоценового (деснянський ступінь) віку розповсюджені на межиріччі Болозівки–Стривігору, а голоценового віку розвинені в західній частині межиріччя Стривігору–Дністра, а також простягаються вздовж обвалованого русла річки Дністер, закладеного між селами Чайковичі та Устя.