(ЧИ) ЩО ВАРТО ЗНАТИ ПРО ІСТОРІЮ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРНОЇМОВИ ПРИ ЇЇ ВИВЧЕННІ ЯК ІНОЗЕМНОЇ (КІН. Х–ХVІІІ ст.)

Анотація

На сучасному етапі зростання інтересу до української мови варто поглибити лінгвокраїнознав-
чий аспект вивчення української мови як іноземної шляхом залучення історії – ключових етапів станов-
лення і розвитку української мови як літературної. Війна змусила світ пізнавати українську мову головно
як мову опору російському вторгненню, а відтак проявляти особливе зацікавлення її історією. Постала
необхідність стисло окреслити основні етапи історичного формування української мови як писемно-лі-
тературної від найдавніших часів, а разом із тим акцентувати увагу на її самобутності і самодостатності,
яка не залежала від “русского міра”.
Розглянуто староукраїнський та середньоукраїнський періоди формування української літера-
турної мови, у контексті кожного з’ясовано основні мовотворчі тенденції.
Початковий, староукраїнський, період кінця Х – середини ХІV ст. заклав мовотворчу тенденцію
проникнення більшою чи меншою мірою (залежно від теми, жанру, призначення) живих розмовних рис
на різних мовних рівнях у писемні тексти, що стало фундаментом для її розвитку, утвердження і стійкості
до наступних суспільно-історичних викликів.
З середини ХІV ст. ділове письменство репрезентувало українську мову як офіційну в етнічно
чужій державі, даючи значний імпульс до нової хвилі впровадження народнорозмовних рис і утверджу-
ючи цю мову на майбутнє.
Етап XVІ – першої половини XVІІ cт. продемонстрував здатність руської-української мови за-
безпечувати нову для неї сферу – релігійну, витісняючи церковнослов’янську. Це зумовило високий
суспільний статус і престиж української мови у тогочасному суспільстві як внутрішнього об’єднавчого
та зовнішнього ідентифікаційного чинника.
Різні суспільно-політичні умови Наддніпрянщини під московією та Галичини у складі Польщі, а
згодом Австрійської імперії зумовили неоднакову інтенсивність та соціальну вираженість мовотворчих
процесів другої половини XVІІ cт. – XVІІІ cт., спрямованих, однак, у спільне русло літературної мови на
живій розмовній основі.
Ключові слова: історія української літературної мови, періодизація, мовотворчі тенденції, писем-
ні пам’ятки.