УКРАЇНСЬКА МОВА В СИСТЕМІ ШКІЛЬНИЦТВА ГАЛИЧИНИВ МІЖВОЄННИЙ ПЕРІОД

Анотація

Історія української літературної мови – це історія розвитку української освіти. Українське
шкільництво в Галичині почало утверджуватися в другій половині ХІХ століття і тривало до початку
ХХ століття. З цього часу і до 1939 року не зупинялася боротьба українців Галичини за право навчатися
рідною мовою в школах різного типу (державних і приватних, початкових, середніх, фахових).
Відбувалася вона в нерозривному зв’язку з суспільно-політичними та соціально-культурними умовами,
які склалися в Східній Галичині в міжвоєнний період.
У роки Першої світової війни освітня сфера Галичини підпала цілковитій русифікації.
Окупаційна влада запроваджувала викладання російської мови як обов’язкового предмету в початкових
і середніх школах. Русифікаційну тенденцію на полі шкільництва закріплювали офіційні документи, в
яких було зазначено, що «у границях Карпатської Руси як вища і середня, так і нижча школа повинна бути
відразу і виключно російською».
Влада ЗУНР у 1918–1919 роках доклала чимало зусиль для належної організації навчального
процесу, обов’язкового вивчення української мови в усіх навчальних закладах та підготовку необхідної
кількости освітян. На початок 1919 року в ЗУНР діяло 20 українських гімназій, три реальні школи та сім
учительських семінарій.
Період 1919–1939 років позначений загостренням боротьби українців Галичини за право
навчатися рідною мовою в умовах польського окупаційного режиму на західноукраїнських землях.
Кількість початкових і середніх шкіл з українською мовою навчання постійно зменшувалася. Під кінець
міжвоєнного періоду в Східній Галичині працювало близько 420 початкових українських шкіл, 2 500
утраквістичних і 1 229 польських шкіл з обов’язковим вивченням української мови, також функціонувало
20 українських приватних гімназій та ліцеїв і 7 фахових шкіл.
Ідея рідного шкільництва об’єднала найсвідоміше і найактивніше громадянство – науковців,
вчителів, політиків, культурних діячів. Вони спрямовували свої зусилля на створення підручників,
словників для шкіл різного рівня. У несприятливі 20–30-ті роки ХХ століття педагогічні та наукові
товариства, освітні часописи чинили опір політиці полонізації сфери шкільництва, підтримували
розвиток української шкільної термінології та запровадження для шкільного вжитку найголовніших
правил правопису української мови.
Ключові слова: українська мова, система шкільництва Галичини, міжвоєнний період, русифікація,
полонізація.