ЛІНГВОКУЛЬТУРНА АДАПТАЦІЯ ХУДОЖНЬОГО ТЕКСТУ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Анотація

У статті проаналізовано особливості лінгвокультурної адаптації художнього тексту на заняттях із української мови як іноземної. Поняття лінгвокультурної адаптації розглянуто у контексті категорій мовної та художньої картин світу, де його можна визначити як готовність іноземця сприймати та аналізувати фонові знання, закладені у канон етнокультури. Поняттям, що інтегрує мовну та художню картини світу, визначено мовний образ. У структурі мовної картини світу він функціонує як стереотип, тобто суспільно закріплений у народній свідомості елемент фонових знань, що входить у культурний канон. Як одиниця художньої картини світу мовний образ є засобом текстотворення, або літературного моделювання дійсності, під яким розуміємо розгортання з одиничного, пов’язаного з певною емоцією образу, що відклався у свідомості автора, вербально-асоціативної сітки, яка структурує і відображає смисл тексту. Крім фонетичного, лексичного, граматичного та стилістичного рівнів лінгвокультурної адаптації виокремлено ще один рівень – етнокультурний, на якому мовець розуміє культурний код мови, вдало інтерпретує ключові концепти, образи відповідної лінгвокультури. Визначено алгоритм лінгвокультурної адаптації художнього тексту у процесі вивчення української мови як іноземної на прикладі образу серця, що передбачає ознайомлення із словниковими дефініціями лексеми на позначення образу, апеляцію до її прямого і переносного значення, наведення прикладів функціювання лексеми як одиниці мовної картини світу українців (у складі фразеологізмів) та як одиниці художньої картини світу (метафори, порівняння). Запропоновано вправи для успішної лінгвокультурної адаптації художнього тексту на заняттях із української мови як іноземної. Ключові слова: лінгвокультурна адаптація, художній текст, мовний образ, фонові знання, мовна картина світу, художня картина світу, мовна свідомість.