ДЕВТЕРОКАНОНІЧНА ТА АПОКРИФІЧНА ЛІТЕРАТУРА В МІКРОТЕКСТАХ „ГАЛИЦЬКО-РУСЬКИХ НАРОДНИХ ПРИПОВІДОК” ІВАНА ФРАНКА

Анотація

Розглянуто мікротексти паремій лексикографічного збірника „Галицько-руські народнї приповідки” Івана Франка, що містять у собі згадки про девтероканонічну та апокрифічну літературу. У сучасній біблеїстиці виокремлюють блок текстів – девтероканонічні (второканонічні) книги, котрі не ввійшли до святописемного канону. Вони стали важливим сегментом біблійної літератури та є неоднаково потрактованими й вживаними в релігійних практиках представників різних конфесій, деномінацій. Бібліотека святописемних текстів старозавітного та новозавітного канонів спричинила появу розлогого корпусу апокрифічної літератури, котра має варіативне втілення в різних координатах майже в усіх без винятку етнокультурних спільнот європейського ареалу. Означена література, вплинувши на український мовний простір, ввійшла в різновимірні проекції мовленнєвої практики носіїв мови.

Ключові слова: Святе Письмо, святописемний текст, біблійний текст, довколабіблійна література, девтероканонічна література, апокрифічна література, Старий Завіт, Новий Завіт, старозавітний текст, новозавітний текст, Народна Біблія, фольклоризація тексту, паремія, мікротекст паремії.