Інтерпретація фольклорного образу відьми в українській літературі ХІХ століття
Анотація
Тема відьомства, широко репрезентована у фольклорі, стала вдячним матеріалом для художньої літератури. Відбулося це порівняно недавно, головно з того часу, коли розпочалися серйозні дослідження цього своєрідного пласту українського фольклору. Сформовані упродовж багатьох століть, оповиті буйною та яскравою фантазією, народні уявлення про відьму ніби виплеснулись на сторінки етнографічних альманахів та спеціальних наукових розвідок. Так було покладено початок опрацюванню у красному письменстві зовсім нової теми, табуйованої аж до ХIХ ст. Українська література придбала живий і цікавий образ відьми, причому письменники, створивши його, майже сліпо йшли за розповідями бувальців чи користувалися науковими джерелами. У літературі відбився загальний погляд на постать відьми, позначений подвійністю сприймання: перше, народжене страхом перед таємничим і мало зрозумілим світом походження відьми, її взаємин з нечистою силою; друге, можливо, похідне від першого, спричинене щирим гумористичним замилуванням, іронією, відвертим несприйняттям усерйоз усього, що було овіяне демонологічними уявленнями. Причиною такого бурхливого розвитку образу стало своєрідне розпруження стисненого віками людського бажання пізнати світ у всіх його проявах. Звідси таке засилля різноманітних свідчень про природу відьми, такий різнобій у тлумаченні цього образу жінки-демона. Те, що заборонялося навіть згадувати, стало предметом художнього змалювання. Перед читачем розкрилася оригінальна картина світу простих смертних та фантастичних істот, здатних своїм надзнанням змінювати людські долі.
Повний текст:
PDFDOI: http://dx.doi.org/10.30970/vpl.1999.27.7576
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.