Два міфологічні божества у поліських епіталамах: Тур і Красная Пані

Анотація

"Ведемо тура з ложа" – інтригуючий початок поліської весільної пісні, що супрово­джу­вала постільний обряд молодих. У стародавній Греції такі пісні називали епітала­ма­ми, у нас їх інколи іменують коморними, оскільки вони пов’язані з коморним ритуалом як одним з найважливіших етапів весілля, адже тільки акт дефлорації на шлюбному ложі свідчив про дійсність шлюбу. Цей акт вважався свя­щен­ним, в уяві язичників при ньому були присутні міфологічні боги. Коморний ритуал і супровідні пісні вивчені слабо. Давні фольклористи здебільшого замов­чу­ва­ли все, що стосувалося до "ламання кали­ни" (фольк­лор­ний синонім тер­міна "де­фло­ра­ція") з надмірної со­ром’яз­ливості, ще більш пуристич­ною була цензура. У вивченні цього питання зробили дещо Хведір Вовк, Михайло Грушев­ський, до його студій закликали Іван Франко, Воло­димир Гна­тюк. Українське весілля взагалі М. Грушев­ський тракту­вав як "архів старо­жит­ностей", як фо­но­граму "одшедших поколінь", над­то ж містерія "ко­мо­ри" – це вікон­це у нашу пра­істо­рію. На брак матеріалів, які мають фа­ліч­ний характер, скар­жився Хведір Вовк: "На жаль, наша українська етногра­фія майже не має потрібних мате­ріалів для вивчення цієї частини весільних звичаїв, хоч якраз ця частина дуже важлива і вивчення її могло б кинути світло на  найста­ро­дав­ні­ші та найцікавіші риси культу й зви­чаїв у примітивних слов’янських народів і дати пояснення фактам, що й досі зоста­ють­ся для нас незро­зу­мі­ли­ми". Керую­чись переконанням, що у фольклористиці, як і в медичній науці, не­має нічого соро­міць­кого (як кажуть у народі, "слова з пісні не вики­неш"), я й хочу тут на базі мого власного й студентського польового матеріалу дещо по-новому висвітлити дві згада­ні у заголовку цієї статті міфологічні постаті з пантеону язичницьких богів, що був багат­шим від того, який "державною броною" прагнув забезпечити від забуття Воло­ди­мир Великий.