Становлення моделі української культурно-історичної школи у фольклористиці
Анотація
Гортаючи сторінки історії світової гуманітарної науки, ми ще раз переконуємось, якого масштабного резонансу досягла у минулому сторіччі культурно-історична школа як одна з найбільш солідних наукових теорій інтерпретації процесу словесної творчості. Але водночас нас не може не занепокоїти той факт, що серед іменного реєстру адептів цієї наукової фольклористичної та літературознавчої школи до останнього часу фактично не було знайдено місця для українських діячів філологічної науки. Хоча, як ще у 1925 р. слушно зауважив Леонід Білецький, котрий почав систематично осмислювати науково-методологічні основи нашого літературознавства та фольклористики, необхідно вивчати історію української науки за її внеском у світову теоретичну думку, тобто "на перше місце висунути ідеї та методологічні принципи українських учених, з’ясувати їх значіння не лише в українській науці, але взагалі, й цим дати зрозуміти молодим сучасним і майбутнім ученим, що перш аніж наслідувати західноєвропейські ідеї, треба конче заглянути в нашу наукову скарбницю, яка ці ідеї перетворила українським генієм чи талантом, видобула звідтам своєрідну науково-ідейну іскру, яка, може, й краще освітила темряву наукової праці, котру молодше покоління не так добре знає"
Повний текст:
PDFDOI: http://dx.doi.org/10.30970/vpl.1999.27.7554
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.