“ГУСТИНСЬКИЙ ЛІТОПИС” –
ДЖЕРЕЛО МОВНОЇ СВІДОМОСТІ УКРАЇНЦІВ
ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХVII СТОЛІТТЯ

Ірина Фаріон

Анотація


Досліджено мовну свідомість українців доби пізнього Середньовіччя, себто погляди,
уявлення, почуття, оцінки й настанови наших предків щодо мови та мовної дійсності.
Джерелом дослідження є знакова історіографічна пам‟ятка “Густинський літопис” (1623–
1627 рр.). Аналіз засвідчив, що мовна свідомість наших предків ґрунтувалася на
біблійному тлумаченні мови як божественно-креативної сили, що має етнооб‟єднавчий
характер із наскрізною мовною опозицією свого – чужого.
Ключові слова: мовна свідомість, етнотворчий характер мови, етноатрибутив,
етнонім.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vpl.2012.57.2129

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.