КЛАСТЕРНИЙ АНАЛІЗ ВПЛИВУ ФЛУРЕНІЗИДУ НА ПОКАЗНИКИ СТАНУ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ЗАРОДКІВ В’ЮНА

Анотація

Експерименти проводили на зародках в’юна Misgurnus fossilis L. Після запліднення відмиті зиготи інкубували у фізіологічному розчині Гольтфретера, який містив розчин флуренізиду в концентраціях 0,01; 0,05; 0,15; 1; 5; 15 мМ. Зародки в’юна відбирали через 60, 150, 210 і 330 хв після запліднення яйцеклітин, що відповідали першому (2 бластомери), четвертому (16 бластомерів), шостому (64 бластомери), восьмому (256 бластомерів) і десятому (1024 бластомери) дробленню зиготи. Інтенсивність процесів пероксидного окиснення ліпідів оцінювали за вмістом первинних – гідропероксидів ліпідів, і вторинних продуктів ліпопероксидації. Стан антиоксидантної системи вивчали за активністю супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази та глутатіон-S-трансферази. Кластерний аналіз проводили для виявлення етапів розвитку, на яких є однакові зміни вмісту гідропероксидів ліпідів, ТБК-позитивних продуктів, активності супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази та глутатіон-S-трансферази. Застосувавши кластерний аналіз, уперше встановили, що до стадії 64-х бластомерів усі експериментальні групи за досліджуваними показниками були розділені на 4 групи подібності. Виявлено, що флуренізид у концентрації 0,05 мМ на етапі 2 бластомерів не чинить значного впливу на показники. Флуренізид у максимальних досліджуваних концентраціях (5 та 15 мМ) зумовлює достовірне зниження (порівняно з контролем) вмісту ТБК-позитивних продуктів, підвищення вмісту гідропероксидів ліпідів та зменшення активності каталази, глутатіонпероксидази і глутатіон-S-трансферази. На етапі розвитку 256 і 1024 бластомерів усі досліджувані групи за показниками розподіляються вже на 5 груп подібності, що свідчить про зміну впливу флуренізиду на цих етапах розвитку зародків в’юна. Зокрема, на етапі розвитку 1024 бластомери флуренізид у концентрації 1 мМ зумовлює більш виражене зростання інтенсивності вільнорадикальних процесів, а також зниження активності супероксиддимутази, каталази, глутатіонпероксидази та глутатіон-S-трансферази. Відомо, що дана концентрація – добова терапевтична доза для дорослого організму. Ймовірно, вона є шкідливою для зародкових клітин в’юна, адже стимулює процеси пероксидного окиснення ліпідів і пригнічує антиоксидантну систему. Встановлено, що флуренізид у концентраціях 5 і 15 мМ спричиняє зростання вмісту гідропероксидів, зниження активності супероксиддимутази, глутатіонпероксидази та глутатіон-S-трансферази. Проте цей вплив є менш виражений, порівняно з дією флуренізиду у концентрації 1 мМ.