КЛАСТЕРНИЙ АНАЛІЗ ВПЛИВУ ФЛУРЕНІЗИДУ НА ПОКАЗНИКИ СТАНУ ПРООКСИДАНТНО-АНТИОКСИДАНТНОЇ СИСТЕМИ ЗАРОДКІВ В’ЮНА

N. Bodnarchuk, N. Harasym, D. Sanagurskiy

Анотація


Експерименти проводили на зародках в’юна Misgurnus fossilis L. Після запліднення відмиті зиготи інкубували у фізіологічному розчині Гольтфретера, який містив розчин флуренізиду в концентраціях 0,01; 0,05; 0,15; 1; 5; 15 мМ. Зародки в’юна відбирали через 60, 150, 210 і 330 хв після запліднення яйцеклітин, що відповідали першому (2 бластомери), четвертому (16 бластомерів), шостому (64 бластомери), восьмому (256 бластомерів) і десятому (1024 бластомери) дробленню зиготи. Інтенсивність процесів пероксидного окиснення ліпідів оцінювали за вмістом первинних – гідропероксидів ліпідів, і вторинних продуктів ліпопероксидації. Стан антиоксидантної системи вивчали за активністю супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази та глутатіон-S-трансферази. Кластерний аналіз проводили для виявлення етапів розвитку, на яких є однакові зміни вмісту гідропероксидів ліпідів, ТБК-позитивних продуктів, активності супероксиддисмутази, каталази, глутатіонпероксидази та глутатіон-S-трансферази. Застосувавши кластерний аналіз, уперше встановили, що до стадії 64-х бластомерів усі експериментальні групи за досліджуваними показниками були розділені на 4 групи подібності. Виявлено, що флуренізид у концентрації 0,05 мМ на етапі 2 бластомерів не чинить значного впливу на показники. Флуренізид у максимальних досліджуваних концентраціях (5 та 15 мМ) зумовлює достовірне зниження (порівняно з контролем) вмісту ТБК-позитивних продуктів, підвищення вмісту гідропероксидів ліпідів та зменшення активності каталази, глутатіонпероксидази і глутатіон-S-трансферази. На етапі розвитку 256 і 1024 бластомерів усі досліджувані групи за показниками розподіляються вже на 5 груп подібності, що свідчить про зміну впливу флуренізиду на цих етапах розвитку зародків в’юна. Зокрема, на етапі розвитку 1024 бластомери флуренізид у концентрації 1 мМ зумовлює більш виражене зростання інтенсивності вільнорадикальних процесів, а також зниження активності супероксиддимутази, каталази, глутатіонпероксидази та глутатіон-S-трансферази. Відомо, що дана концентрація – добова терапевтична доза для дорослого організму. Ймовірно, вона є шкідливою для зародкових клітин в’юна, адже стимулює процеси пероксидного окиснення ліпідів і пригнічує антиоксидантну систему. Встановлено, що флуренізид у концентраціях 5 і 15 мМ спричиняє зростання вмісту гідропероксидів, зниження активності супероксиддимутази, глутатіонпероксидази та глутатіон-S-трансферази. Проте цей вплив є менш виражений, порівняно з дією флуренізиду у концентрації 1 мМ.


Ключові слова


зародки в’юна; флуренізид; пероксидне окиснення ліпідів

Повний текст:

PDF

Посилання


A.s.№ 1084681, MKY G № 33/48. Sposob opredelenyia hydroperekysei lypydov v byolohycheskykh tkaniakh / Myronchyk V. V. № 3468369/28-13; zaiavl. 08.07.82 ; opubl. 07.04.84, Biul. № 13.

Bodnarchuk N. O., Mandzynets S. M., Petrukh L. I., Sanahurskyi D. I. Vmist pervynnykh i vtorynnykh produktiv lipoperoksydatsii u zarodkakh viuna za dii flurenizydu // Biol. Studii / Studia Biologica. 2016. T. 10. № 1. S. 53-60. https://doi.org/10.30970/sbi.1001.444

Bodnarchuk N. O., Harasym N. P., Petrukh L. I., Sanahurskyi D. I. Porivnialnyi ta dyspersiinyi analiz aktyvnosti hlutationzalezhnykh fermentiv u zarodkakh viuna Misgurnus fossilis L. za vplyvu flurenizydu // Biofiz. visn. 2015. Vyp. 34 (2). S. 43-51.

Bodnarchuk N. O., Mandzynets S. M., Petrukh L. I., Sanahurskyi D. I. Stan systemy antyoksydantnoho zakhystu zarodkiv viuna za vplyvu flurenizydu // Biolohiia tvaryn. 2016. T. 18. № 2. S. 9-17. https://doi.org/10.15407/animbiol18.02.009

Koroliuk M. A., Yvanova Y. H., Maiorova Y. H. y dr. Metod opredelenyia aktyvnosty katalazy // Laboratornoe delo. 1988. № 1. S. 16-18.

Kostiuk V. A., Potapovych A. Y., Kovaleva Zh. M. Prostoi y chuvstvytelnoi metod opredelenyia SOD, osnovannyi na reaktsyy okyslenyia kvertsetyna // Voprosy med. khymyy. 1990. T. 36. № 2. S. 88-91.

Moyn V. M. Prostoi y spetsyfycheskyi metod opredelenyia aktyvnosty hlutatyonperoksydazy v erytrotsytakh // Laboratornoe delo. 1986. № 2. S. 724-727.

Neifakh A. A. Molekuliarnaia byolohyia protsessov razvytyia. M.: Nauka, 1977. S. 311.

Nizelskyi Yu., Kozak N. Flurenizyd. Elektronna budova, tautomeriia ta yoho vlastyvosti // Pratsi Nauk. tov-va im. Shevchenka. Khemiia i biokhemiia. Zb. na poshanu Yevhena Hladyshevskoho. Lviv, 2005. T. XV. S. 41-50.

Petrukh L. I. Fruoreny yak tuberkulostatyky. Flurenizyd: mikrobiolohichni, farmakolohichni i klinichni aspekty. L.: Lvivska politekhnika, 2008. S. 138-140.

Romakin V. V. Kompiuternyi analiz danykh. K.: MDHU im. Petra Mohyly, 2006. 150 s.

Tymyrbulatov R. A., Seleznev E. Y. Metod povyshenyia yntensyvnosty svobodnoradykalnoho okyslenyia lypydsoderzhashchykh komponentov krovy y eho dyahnostycheskoe znachenye // Laboratornoe delo. 1981. № 4. S. 209-211.

Azzam E., Gerin J., Pain D. Ionizing radiation-induced metabolic oxidative stress and prolonged cell injury // Cancer Lett. 2012. Vol. 327. P. 48-60. https://doi.org/10.1016/j.canlet.2011.12.012

Habig W. H., Parst M. J., Jakobv W. B. Glutathione-S-transferases. The first enzymatic step in mercapturie acid formation // J. Biol. Chem. 1974. Vol. 249 (22). P. 7130-7139.

Petruch L. The urgency of the creation and implementation of industrial production of new medicines // Collection Descriptions of Inventions. 2003. N 2. R. 198.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vlubs.2019.80.05

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.