ВІЙСЬКОВА ЛЕКСИКАВ КУРСІ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ІНОЗЕМНОЇ

Анотація

У статті розглянуто методику навчання військової лексики в курсі української мови як іноземної,що набуває особливої актуальності у воєнний час через зростання кількості іноземних громадян у лавахЗбройних сил України або в інших формуваннях, які захищають територіальну цілісність України в межахросійсько-української війни. Актуальність дослідження зумовлена потребою ефективної комунікації ташвидкої мовної адаптації військовослужбовців з інших країн у складних військових і соціальних реаліях.Авторки дослідження – викладачки кафедри української філології для іноземних громадян ННІфілології Київського національного університету імені Тараса Шевченка – проаналізували військову лек-сику в курсі української мови як іноземної, зосередили увагу на систематизації та класифікації військовоїлексики за частинами мови та лексико-семантичними групами, що дає можливість покращити методикувикладання мови у спеціалізованому контексті.У статті запропоновано підхід до вивчення військової термінології з урахуванням того, що підвійськовим терміном розуміється спеціальне найменування, яке має просту або складну формальнуструктуру (словосполучення, речення), що співвідноситься з певним поняттям зі сфери військової спра-ви (військової науки, техніки, життєдіяльності військ тощо). Науковиці дотримуються погляду про те, щорізновидами військової лексики є слова та фразеологізми, не всі з яких належать до літературної мови,вживаються в усному й рідше письмовому мовленні військових і утворюють різні функціональні класислів, які складаються з неоднорідних за характеристикою лексичних одиниць.З урахуванням загальноприйнятої класифікації військової лексики української мови (номінативніодиниці на позначення різних родів військ, штабної сфери, загальнотактичних та організаційних дій таін.) у статті проаналізовано 201 мовну одиницю (різнорівневу) з переліку необхідної лексики для військо-вослужбовців (перелік авторкам статті надали чинні військові). Наприклад, іменники (солдат, командир,офіцер; обстріл, приміщення, дерево, будівля, інтервал, контакт; північ, південь, захід, схід; частини тіла,зброя), займенники у різних відмінках із прийменниками (за мною, зі мною), дієслова (працює, біжу, при-пинити, покласти, заряджай, розряджай, тримати), прислівники (часто, частіше, прямо), числівники.Здійснена класифікація й використання її на заняттях української як іноземної була апробова-на в групах із чинними військовими, які є представниками інших країн (переважно іспанськомовних таангломовних). Під час апробації було з’ясовано, що робота над засвоєнням військової лексики вимагаєвід викладача комбінування прийомів навчання української мови як іноземної, що пов’язано з основнимвидом навчальної діяльності – усно-мовленнєвої, рідше – письмової, а також з обмеженістю часом, від-веденим на військову підготовку.Запропонована методика з наведеним інструментарієм дозволяють оптимізувати процес засвоєн-ня лексики, враховуючи функціональні особливості вживання військових термінів в усному мовленні, тасприяють підвищенню рівня мовної компетенції в цій сфері.Ключові слова: українська мова як іноземна, методика навчання, викладання лексики, військовалексика, фразеологія, частини мови, термінологія.