Вісник Львівського університету. Серія юридична

Проаналізовано особливості участі представників громадськості у здійсненні копного судочинства за українським звичаєвим правом. Українське звичаєве право є важливою національною цінністю і надбанням, частиною української духовної культури, в якому відображено його сутність. Виявом авторитету українського звичаєвого права є формування на його основі копних (громадських) судів на українських землях (XІV–XVІІІ ст.). Особливого значення в нормах українського звичаєвого права приділено здійсненню судочинства. Діяльність копних судів на українських землях свідчило про його демократичний характер, доступність народу до здійснення судочинства, дотримання копними суддями доброчесності під час здійснення судочинства. Зазначено, що історія формування демократичних елементів щодо участі громадськості у здійсненні правосуддя, доброчесності і доступу до судочинства на українських землях сягає глибокої давнини. Перші судові органи на українських землях формувалися вже у додержавному суспільстві східних слов’ян. Ними стали додержавні общинні суди, які функціонували у формі судових повноважень старшин родових спільнот. Перші форми участі представників суспільства у здійсненні судочинства існували в українському праві ще в додержавний період. У судовій системі Києво-Руської держави важливе місце займали вервні суди, що були органами судочинства територіальних громад-вервів. Вони значною мірою нагадували суд присяжних, однак вирішували не тільки питання факту, а й повинні були призначати покарання винним у злочині. У XIV ст. відбулася трансформація вервних судів у копні суди, які також були виборними колегіальними органами громадського судочинства, що керувалися у своїй діяльності насамперед нормами українського звичаєвого права. Склад копних судів формувався демократичним шляхом унаслідок обрання по кожній справі громадами (зазвичай, сільськими), що входили до складу копного округу, відповідної кількості копних суддів. Копні суди, засідання яких відбувалося переважно просто неба за широкої участі громадськості, розслідували злочини, вирішували цивільні та кримінальні справи, виконували прийняті ними декрети. Діяльність копних судів на українських землях свідчило про його демократичний характер, доступність народу до здійснення судочинства. До того ж між копними судами і державою існував функціональний зв’язок, який проявлявся в участі вижів і возних у копному судочинстві, можливості оскарження копних декретів у державних судах тощо. До компетенції копних судів належали і цивільні, і кримінальні справи (зокрема, справи про тяжкі злочини). Показано, що склад копного суду становили копники, тобто копні судді (судні мужі) та присутня на судовому розгляді громада. Копні судді добре знали українське звичаєве право, мали загострене почуття справедливості та відповідальності, відзначалися високою моральною чистотою, чесністю, жили чесно, дотримувалися правил моралі та звичаєвого права. Тільки вони мали право прийняти рішення у справі. Окрім копних суддів, на велику копу запрошували по одному– двох чоловіків із трьох сіл сусіднього копного округу. Вони мали назву в копному судочинстві «люди сторонні». У них не було права голосу, проте ці суб’єкти процесу слідкували за ходом судового розгляду. На засіданні копного суду могли бути присутні поміщики та державні чиновники, але також без права голосу. Решту копного зібрання становило селянство (громада), тобто публіка, обов’язкова участь якої в кожному засіданні копного суду максимально забезпечувала гласність судового процесу. Наголошено, що історичний досвід організації та діяльності копних судів в Україні свідчить про наявність в українського народу демократичних традицій здійснення правосуддя. Українське звичаєве право передбачало доступ громадськості до правосуддя, доброчесність суддів, виокремлювало моральний приклад неупередженості, об’єктивності та динамічності копних судів в Україні. Як видається, сьогодні кожен суддя повинен вміти проникнути в дух і зміст права та виховати в собі відчуття справедливості, адже тільки таке судочинство можна буде назвати правосуддям. Національний історичний правовий досвід свідчить, що доступ до правосуддя і доброчесність суддів є властивими рисами українського права, які формувалися і функціонували на українських землях упродовж століть. З досвіду діяльності копного судочинства в Україні упродовж XIV–XVIII ст. випливає, що для сучасного українського судді доброчесність має сприйматися як його професійна незалежність, чесність, неупередженість, непідкупність, сумлінність, дотримання етичних норм та демонстрація бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті, а також стосовно яких немає сумнівів щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя судді або членів його сім’ї задекларованим доходам та ін. Доступ до правосуддя та доброчесність судді є також важливими під час розбудови громадянського суспільства та демократичної, правової держави.

доступ до правосуддя, участь громадськості, доброчесність суддів, копне судочинство, правосуддя

1. Hlasnist' ta vidkrytist' sudovoho protsesu iak odyn z osnovnykh pryntsypiv hospodars'koho sudochynstva. Retrieved from https://vl.arbitr.gov.ua/sud5004/pres-centr/news/821454/.

2. Yakym chynom zabezpechuiet'sia dostup do pravosuddia? // https://www.prostir.ua/?news=- yakym-chynom-zabezpechujetsya-dostup-do-pravosuddya.

3. Dobrochesnist' suddiv: analiz praktyky Verkhovnoho Sudu. Retrieved from dejure.foundation/- dobrochesnist-suddiv/.

4. Bojko, I. (2024). Vstup do aktual'noi temy. Pytannia kontseptsii naukovoi doktryny Ukrains'koi derzhavnosti. Pravo Ukrainy,12, 12.

5. Istoriia ukrains'koho prava : posibnyk / I. A. Bezklubyj, I. S. Hrytsenko, O. O. Shevchenko ta in. Kyiv : Hramota, 2010, 9.

6. Usenko, I. B. (1999). Zvychaj. Yurydychna Entsyklopediia : v 6 t. / redkol. Yu. S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. Kyiv : Ukr. entsykl., 2: D–J.,568.

7. Usenko, I. B. (1999). Pravovyj zvychaj. Yurydychna Entsyklopediia : v 6 t. / redkol. Yu. S. Shemshuchenko (holova redkol.) ta in. Kyiv : Ukr. entsykl., 2: D–J., 568.

8. Tkach, A. P. (1968). Istoriia kodyfikatsii dorevoliutsijnoho prava Ukrainy. Kyiv, 25, 26.

9. Kudin, S. V. (2002). Formy isnuvannia kryminal'noho prava Ukrainy u Kh – pershij polovyni XVII st. Visnyk Akademii pratsi i sotsial'nykh vidnosyn Federatsii profspilok Ukrainy, 4, 70.

10. Hrozovs'kyj, I. M. (2000). Pravo Novoi Sichi (1734–1775 rr.) – Kharkiv : Vyd-vo Un-tu vnutr. sprav, 8.

11. Bedrij, M. (2014). Kopni sudy na ukrains'kykh zemliakh u XIV–XVIII st.: istoryko-pravove doslidzhennia. L'viv : Halyts'kyj drukar, 77–78, 84, 205–206, 212–213.

12. Ursuliak, E. (2014). Sud prsiazhnykh v ukrains'kij pravovij tradytsii. Legea şi viaţa, 8/3 (272), 147.

13. Havrylenko, O. A. (2006). Antychni derzhavy Pivnichnoho Prychornomor'ia: bilia vytokiv vitchyznianoho prava (kinets' VII st. do n.e. – persha polovyna VI st. n.e.). Kharkiv : Parus, 220.

14. Bojko, I. J. (2009). Orhany vlady i pravo v Halychyni u skladi Pol's'koho Korolivstva (1349– 1569 rr.). L'viv : Vyd-vo LNU im. I. Franka, 254.

15. Kobylets'kyj, M. (2008). Mahdeburz'ke pravo v Ukraini (XIV – persha polovyna KhIKh st.) : istoryko-pravove doslidzhennia. L'viv : PAIS, 199.

16. Bedrij, M. (2016). Sudovi mekhanizmy v istorychnykh typakh ukrains'koho zvychaievoho prava. Visnyk Natsional'noho universytetu «L'vivs'ka politekhnika». Seriia: Yurydychni nauky, 855, 304, 302– 303, 306.

17. Kostyts'kyj, M. Vidnovne pravosuddia v konteksti pravovoi polityky v Ukraini. Retrieved from // http://www.scourt.gov.ua/clients/vs.nsf/0/F597C9FC08117043C3256FC50049FEF4?OpenDo cument&CollapseView&RestrictToCategory=F597C9FC08117043C3256FC50049FEF4&Co unt=500&.

18. Hural', P. (2002). Volosna hromada v period vkhodzhennia ukrains'kykh zemel' do Velykoho kniazivstva Lytovs'koho. Visnyk L'vivs'koho universytetu. Seriia iurydychna, 37, 90.

19. Hural', P. F. (2008). Terytorial'na hromada v Ukraini: istoryko-pravove doslidzhennia. L'viv : Kraj, 105–106.

20. Yakovliv, A. (1929). Okolytsi (okruhy) kopnykh sudiv XVI–XVIII v. v. na Ukraini. Zhyttia i pravo, Chyslo I,17–18.

21. Shandra, R. (2008). Sud ta sudochynstvo za volos'kym pravom na zakhidnoukrains'kykh zemliakh u KhIII–XVIII st. Pravo Ukrainy, 6, 154–156.

22. Muzychenko, P. P. (2007). Istoriia derzhavy i prava Ukrainy. Kyiv : Znannia, 120.

23. Padokh, Ya. (2003). Gruntove sudochynstvo na Livoberezhnij Ukraini u druhij polovyni XVII – XVIII stolitti. Antolohiia ukrains'koi iurydychnoi dumky / redkol.: Yu. S. Shemshuchenko (holova) ta in. T. 3. Kyiv : Yurydychna knyha, 536–538.

24. Miller, D. P. (2003). Ocherky yz ystoryy iurydycheskoho byta staroj Malorossyy. Antolohiia ukrains'koi iurydychnoi dumky / redkol.: Yu. S. Shemshuchenko (holova) ta in. T. 3. Kyiv : Yurydychna knyha, 8.

25. Vasyl'iev, S. V. (2015). Sudy zvychaievoho prava na terenakh postradians'kykh derzhav: istoriia ta suchasnyj stan. Problemy zakonnosti, 131, 23.

26. Pravovyj zvychaj iak dzherelo ukrains'koho prava IKh–KhIKh st. / za red. I. B. Usenka. Kyiv, 2006,18.