З історії оздоровниць Галичини: водолікарня в містечку Сасів Золочівського повіту

Оксана Стецюк, Роман Лозинський

Анотація


Розкрито краєзнавчі та урбаністичні дослідження, що пов’язані з вивченням рекреаційного господарства Галичини в другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст. Метою дослідження є аналіз передумов виникнення та діяльність оздоровчого закладу в містечку Сасів Золочівського повіту в складі Австро-Угорщини. Виникнення водолікарні в Сасові пов’язане з відомим галицьким родом полонізованих вірменів Торосевичів. Коли точно відкрито сам лікувальний заклад, у 1865 р. чи дещо згодом, не відомо. Перша віднайдена реклама водолікарні у львівському виданні “Gazeta Narodowa” датована 1868 р.

Наприкінці XIX ст. водолікарня у Сасові була єдиним бальнеологічним закладом у повіті. Найбільш активно заклад функціонував у 1880-ті рр. та функціонував до початку бойових дій на території Галичини під час Першої світової війни. Встановлено, що курортний гідротерапевтичний заклад “Сасів” мав розвинену матеріально-технічну базу для лікування та відпочинку гостей. Тут працювали відомі лікарі, що володіли сучасними на той час методиками оздоровлення та реабілітації (Францішек Медвей, Генрік Еберс). У водолікарні впроваджувалися водні процедури (душ, масаж), купання в річці Буг, грязелікування, опромінення кварцовою лампою, вправи гімнастичні тощо.

Заклад працював не цілорічно, а приймав відвідувачів з травня по жовтень кожного року. Той, хто мав бажання оздоровитися, міг зупинитися в будинках водолікарні, або в гостьових віллах у містечку і на передмістях. Лікувальний водний заклад потребував у значній кількості овочів і фруктів, молочної продукції, саме тому в Сасові та довколишніх селах розвивалися такі галузі, як городництво, садівництво, молочарство. Водолікарня була важливим джерелом доходів місцевих жителів. Описано інфраструктуру оздоровниці, цінову політику, медичний персонал. Встановлено роль і місце оздоровниці в рекреаційній системі Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст.


Ключові слова


курорт, Сасів, містечко, водолікарня, оздоровниці, санаторно-курортне лікування, мінеральні води, бальнеологія, Галичина

Повний текст:

PDF

Посилання


  1. Вороняк І. 50 куточків Львівщини, які варто відвідати. Львів, 2013. 224 с.
  2. Золочівщина: її минуле і сучасне / упоряд. В. Болюбаш. Нью-Йорк–Торонто–Канберра, 1982. 661 с.
  3. Карпинець І. Галичина: Військова історія 1914–1921 років. Львів, 2005.
  4. Осередчук М. А. Львів–Відень у кінці ХІХ – початку ХХ століття: візити представників Габсбурзької династії до Львова та їх відображення у пресі. Архіви України. 2013. № 4. С. 93–110. URL: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/ay_2013_4_7.pdf.
  5. Рутинський М. Курорт Сасів на Львівщині: історико-географічні особливості функціо-нування у ХІХ – на початку ХХ століття. Вісник Львівського університету. Серія географічна. 2013. Вип. 42. С. 306–310.
  6. Сайт “Allegro”. URL: https://archiwum.allegro.pl/oferta/sassow-park-obieg-zloczow-1902-i13369984881.html.
  7. Центральний державний історичний архів України м. Львів. Фонд 720. Опис 1. Справа 402. Карти земельних ділянок сіл Золочівського повіту та м. Золочева (почато 1752, закінчено 1759 р.), арк. 15.
  8. Львівська національна наукова бібліотека України ім. В. Стефаника. Відділ рукописів. Колекція документів О. Чоловського. Фонд 141. Опис 1128. Inwentarz dobr Sassow. 1842. 100 арк.
  9. Чернецький В. М. Сасів в повіті Золочівськім. КМ. 1897. № 10. С. 22–26.
  10. Alegata do Sprawozdań Stenograficznych z Drugiej Sesyi Szóstego Peryodu Sejmu Krajowego Królestwa Galicyi i Lodomeryi wraz z Wielkiem Księstwem Krakowskiem z roku 1890. Alegat 28. [Kadencja VI, sesja II, al. 28]. Biblioteka Jagiellońska, 418423 III. Str. 1.
  11. Gazeta Narodowa, 9 maja 1872, Nr 126.
  12. Gazeta Narodowa, 10 maja 1872, Nr 127.
  13. Gazeta Narodowa, 11 maja 1872, Nr 128.
  14. Gazeta Narodowa, 12 lipca 1868, Nr 159.
  15. Gazeta Lwowska, 19 lipca 1883, Nr 163.
  16. Gazeta Lwowska, 5 lipca 1887, Nr 150.
  17. Gazeta Lwowska, 7 czerwca 1891, Nr 127.
  18. Gazeta Lwowska. 14 lipca 1909, Nr 157.
  19. Ebers H. Sassow, Zaklad wodoleczniczy w Galicyj pod Zloczowem w r. 1883. Lwów : T-wo Pedagog., 1883. 12 s.
  20. Inlender A. Przewodnik ilustrowany po c. k. austr. kolejach panstwowych. Wieden, 1892. Str. 10.
  21. Kołaczkowski Ju. Wiadomości tyczące się przemysłu i sztuki w dawnej Polsce. Krakow : Nakładem Mikołaja Kańskiego, 1888. 437 s.
  22. Księga adresowa Polski 1928 r., woj. tarnopolskie. Tow. Rekl. Międzynarod., Warszawa, 1928.
  23. Księga pamiątkowa i adresowa wygnańców wojennych z Galicyi i Bukowiny 1914–1915 oraz Album pamiątkowe. Cz. 3. Prowincya i Bukowina.
  24. Lewicki S., Orłowicz M., Praschil T. Przewodnik po zdrojowiskach i miejscowościach klimatycznych Galicji. Lwów, 1912. 108 s.
  25. Medvey Franciszek. Bibliografia Estreichera. Str. 93. URL: http://www.estreicher.uj.edu. pl/xixwieku/indeks/3078.html.
  26. Jandziś S., Zaborniak S., Pleśniak А. Z tradycji wodolecznictwa we Lwowie przed 1914 r. Przegląd Medyczny Uniwersytetu Rzeszowskiego i Narodowego Instytutu Leków w Warszawie. 2015. № 2.
  27. Sasów. Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1889. T. X (Rukszenice–Sochaczew).
  28. Skorowidz przemyslowo-handlowy Królestwa Galicyi 1913. II wydanie. Lwow, 1912.
  29. Skorowidz wszystkich miejscowosci polozonych w Krolestwie Galicyi I Lodomeryi wraz z Wielkiem Ksiestem Krakowskiem. Lwow, 1868. 272 s.
  30. Zięba A. Michał Wit Torosiewicz. Wiki. Ormianie – wolna encyklopedia Ormian w Polsce. URL: https://wiki.ormianie.pl/index.php?title=Micha%C5%82_Wit_Torosiewicz.
  31. Zięba A. Teodor Jan Torosiewicz. Wiki. Ormianie – wolna encyklopedia Ormian w Polsce. URL: https://wiki.ormianie.pl/index.php/Teodor_Jan_Torosiewicz.
  32. Zięba A. Mikołaj Henryk Torosiewicz. Wiki. Ormianie – wolna encyklopedia Ormian w Polsce. URL: https://wiki.ormianie.pl/index.php?title=Miko%C5%82aj_Henryk_Torosiewicz.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2024.57.13671

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


ISSN: 2078-6441 (Print)

          2415-7201 (Online)

Усі статті поширюються на умовах ліцензії Creative Commons “Із зазначенням авторства – 4.0 міжнародна” (CC BY 4.0)