З історії оздоровниць Галичини: водолікарня в містечку Сасів Золочівського повіту

Анотація

Розкрито краєзнавчі та урбаністичні дослідження, що пов’язані з вивченням рекреаційного господарства Галичини в другій половині ХІХ – першій половині ХХ ст. Метою дослідження є аналіз передумов виникнення та діяльність оздоровчого закладу в містечку Сасів Золочівського повіту в складі Австро-Угорщини. Виникнення водолікарні в Сасові пов’язане з відомим галицьким родом полонізованих вірменів Торосевичів. Коли точно відкрито сам лікувальний заклад, у 1865 р. чи дещо згодом, не відомо. Перша віднайдена реклама водолікарні у львівському виданні “Gazeta Narodowa” датована 1868 р.

Наприкінці XIX ст. водолікарня у Сасові була єдиним бальнеологічним закладом у повіті. Найбільш активно заклад функціонував у 1880-ті рр. та функціонував до початку бойових дій на території Галичини під час Першої світової війни. Встановлено, що курортний гідротерапевтичний заклад “Сасів” мав розвинену матеріально-технічну базу для лікування та відпочинку гостей. Тут працювали відомі лікарі, що володіли сучасними на той час методиками оздоровлення та реабілітації (Францішек Медвей, Генрік Еберс). У водолікарні впроваджувалися водні процедури (душ, масаж), купання в річці Буг, грязелікування, опромінення кварцовою лампою, вправи гімнастичні тощо.

Заклад працював не цілорічно, а приймав відвідувачів з травня по жовтень кожного року. Той, хто мав бажання оздоровитися, міг зупинитися в будинках водолікарні, або в гостьових віллах у містечку і на передмістях. Лікувальний водний заклад потребував у значній кількості овочів і фруктів, молочної продукції, саме тому в Сасові та довколишніх селах розвивалися такі галузі, як городництво, садівництво, молочарство. Водолікарня була важливим джерелом доходів місцевих жителів. Описано інфраструктуру оздоровниці, цінову політику, медичний персонал. Встановлено роль і місце оздоровниці в рекреаційній системі Галичини кінця ХІХ – початку ХХ ст.