Травертинові джерела Міжгір’я та прилеглих територій (Закарпатська область): історія, сучасний стан та перспективи охорони

Олег Орлов, Марина Рагуліна, Роман Дмитрук, Уляна Борняк, Любов Кіт, Калина Гоблик

Анотація


Досліджено історію загосподарювання та сучасний стан жорстководних травертинових джерел Міжгірʼя та околиць, їхню геологічну та біотичну складову. Вивчено природоохоронне значення досліджуваних джерел як об’єктів живої та неживої природи. Встановлено, що жорстководні травертинові джерела досліджуваної території приурочені до берегів потоків та річок у підніжжі гірських хребтів, на висоті 470–595 м н.р.м. За температурним режимом вони є холодноводними, за реакцією середовища – близькі до нейтральних, за загальною мінералізацією – солонуваті, за хімічним складом – озалізнені вуглекислі гідрокарбонатно-кальцієво-натрієво-магнієві. Досліджені джерела відзначаються різноманіттям форм туфоутворення, що відображено в потужності, кольорі, часі утворення тощо. У формуванні травертинів усіх обстежених локацій важливу роль відіграють представники мікро-, бріо та фітобіоти. Бактерії, водорості та мохоподібні є активними агентами туфогенезу, а судинні рослини – лише пасивними “виробниками” органічного матриксу. На ініціальній стадії формування травертинів провідну роль відіграють мікроорганізми, тоді як в подальшому основними агентами туфогенезу є амфібійна бріобіота.

Зважаючи на тривалий період загосподарювання регіону, сьогодні до комплексу природних чинників часто долучається антропогенний, який значно впливає на природні процеси туфонагро-мадження. Усі досліджувані джерела у той чи інший спосіб зазнали антропогенного втручання. Як наслідок, витоки більшості джерел цілком втратили свій природний характер та зазнали каптування. Це призвело до повної або часткової інактивації травертинових масивів. Слід зазначити, що більшість джерел дотепер зберегли свої туфотвірні властивості та активно продукують поклади травертину на сучасному етапі. Зважаючи на специфіку та цінність біотичної і абіотичної складової, жорстководні туфогенні джерела Міжгір’я та прилеглих територій можна вважати комплексними пам’ятками природи Закарпаття.


Ключові слова


травертинові джерела, вапняковий туф, рідкісні оселища, Карпати

Повний текст:

PDF

Посилання


  1. Білак С. Мінеральні води Закарпаття (хімічний склад, генезис, перспективи викори-стання. Ужгород : ФОП Сабов А. М., 2018. 182 с.
  2. Борняк У., Рагуліна М., Орлов О. Систематизація та стислий огляд травертинових джерел Міжгірської верховини (Закарпатська область). Проблеми геології України : матер. XIV Всеукр. наук. конф. Львів, 2023. С. 63–65.
  3. Борняк У. І., Рагуліна М. Є., Орлов О. Л. Травертини урочища Квас – перспективна пам’ятка природи Закарпатської області. Мінерально-сировинні багатства України: шляхи оптимального використання : матер. 11-ої наук.-практ. конф. Хорошів, 2023. С. 208–213. DOI: https://doi.org/10.59911/conf.2023.30.
  4. Водойми. URL: https://synevyr-park.in.ua/doslidzhuy/pryroda-parku/vodoymy.
  5. Головченко Д., Кшановська Т. Мінеральний склад та поширення карбонатних утворень кросненської світи Українських Карпат. Мінералогічний збірник. 2004. № 54. Вип. 2. С. 230–234.
  6. Дідух Я. П., Чорней І. І., Буджак В. В. та ін. Рідкісний туфогенний біотоп у басейні Дністра. Український ботанічний журнал. 2018. Т. 75. № 2. С. 149–159. DOI: https:// doi.org/10.15407/ukrbotj75.02.149.
  7. Лемко І. С., Фекийшгазі Б. М., Киртич Л. П. та ін. Мікроелементний склад мінеральних вод та медико-географічне районування Закарпаття. Медична гідрологія та реабілітація. 2005. Т. 3. № 2. С. 4–13.
  8. Матковський О., Білоніжка П., Возняк Д. та ін. Мінерали Українських Карпат. Процеси мінералоутворення. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2014. 584 с.
  9. Кравчук Я. Рельєф Українських Карпат : монографія. Львів : ЛНУ ім. І. Франка, 2021. 576 с.
  10. Орлов О. Л., Рагуліна М. Є., Дмитрук Р. Я., Борняк У. І., Омельчук О. С. Травертинові джерела східних околиць Львова – цінні об’єкти живої та неживої природи. Проблеми геоморфології і палеогеографії Українських Карпат і прилеглих територій. 2023. Вип. 1 (15). С. 133–153. DOI: https://doi.org/10.30970/gpc.2023.1.3952.
  11. Природо-заповідний фонд. Cистема моніторингу довкілля Закарпатської області. URL: https://ecozakarpat.net.ua.
  12. Рагуліна М., Орлов О., Борняк У., Дмитрук Р., Кіт Л. Оселище вуглекислих залізистих травертинових джерел Міжгірської Верховини (Українські Карпати). Навколишнє середовище для майбутнього через наукову освіту : матер. Міжнар. наук.-практ. конф. Ужгород : ПП “АУТДОР-ШАРК”, 2023. С. 125–128.
  13. Рагуліна М., Орлов О., Гоблик К., Борняк У. Жорстководне джерело “Колочавський боркут” (Закарпатська обл., Україна): сучасний стан та созологічне значення. Natural Resources of Border Areas under a Changing Climate : the 7th International Scientific Conference: the program, abstracts. Chernihiv : Desna Polygraph, 2023. Р. 108.
  14. Сливка Р. Геоморфологія Вододільно-Верховинських Карпат. Львів : В-во ЛНУ ім. І. Франка, 2001. 152 с.
  15. Bardat J., Bioret F., Botineau M. et al. Prodrome des végétations de France. Paris : Muséum national d’Histoire naturelle. 2004. 172 p.
  16. Bensettiti F., Gaudillat V., Haury J. Cahiers d’habitats. Natura 2000. Connaissance et gestion des habitats et des espèces d'intérêt communautaire. T. 3. Habitats humides. Paris : La Documentation française, 2002. 457 p.
  17. Bruno G. The contribution of calcareous green algae to the production of limestones: a review. Geodiversitas. 2012. 34(1). P. 35–60. DOI: https://doi.org/10.5252/g2012n1a3.
  18. Hallingbäck T., Tan B. Past and present activities and future strategy of bryophyte conservation. Phytotaxa. 2010. 9(1). P. 266–274. DOI: https://doi.org/10.11646/phytotaxa.9.1.15.
  19. GeoSights: Crystal Geyser, Grand County, Utah. URL: https://geology.utah.gov/map-pub/survey-notes/geosights/crystal-geyser.
  20. Glennon J. A., Pfaff R. M. The operation and geography of carbon-dioxide-driven, cold-water geysers. GOSA Transactions. 2005. Vol. 9. P. 184–192.
  21. Lyons M. D., Kelly D. L. Monitoring guidelines for the assessment of petrifying springs in Ireland. Irish Wildlife Manuals. 2016. № 94. 73 p.
  22. NATURA 2000. URL: https://natura2000.eea.europa.eu.
  23. Poponessi S., Aleffi M., Sabovljević M., Venanzoni R. Bryophyte diversity hotspot: the Marmore Waterfalls Regional Park (Umbria, central Italy). Italian Botanist. 2020. 10(1). Р. 33–45. DOI: https://doi.org/10.3897/italianbotanist.10.54885.
  24. Szilágyi I. Máramaros vármegye egyetemes leirása: a magyar orvosok és természetvizsgálók 1876-ban Szigeten tartott XIX-dik nagygyülésének alkalmából. Budapest : Magyar Királyi Egyetemi Könyvnyomda, 1876. 516 s.
  25. The history of the geyser in Andernach: from 1900 until today. URL: https://www.geysir-andernach.de/en/geysir/historie.
  26. Wiesner I. F. Vodstvo a minerální prameny země Podkarpatoruské. Praha : Politika, 1935. 65 s.
  27. Zsolt S. Máramaros megye helységneveinek etimológiai szótára. Nyíregyháza Bessenyei: Könyvkiadó, 2012. 180 s.




DOI: http://dx.doi.org/10.30970/vgg.2024.57.13668

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.


ISSN: 2078-6441 (Print)

          2415-7201 (Online)

Усі статті поширюються на умовах ліцензії Creative Commons “Із зазначенням авторства – 4.0 міжнародна” (CC BY 4.0)