СВОБОДА І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЯК ПРОБЛЕМА САМОЗДІЙСНЕННЯ ОСОБИ
Анотація
Досліджено співвідношення свободи і відповідальності у контексті проблеми самоздійснення особи. Методологічним підґрунтям для запропонованих міркувань обрано дискурс “трансцендентальної семіотики” в поєднанні з ключовими концептами комунікативної філософії. Хоча людина стоїть на шляху розвитку всю свою історію, акцентуація “самоздійснення” розпочинається з доби Відродження й стосується одночасного формування секулярного суспільного простору та світоглядних ідей неповторності особи, здійснення її покликання та визнання гідності.
Орієнтація на самоздійснення є аксіологічно неоднозначною і залежить від багатьох соціальних, культурних та дискурсивно-етичних чинників, дію яких проаналізовано в тексті. Ми концептуалізуємо свободу в аспекті прагматичного розуму й дотримуємося погляду про її трансцендентально-комунікативну топіку. Це означає, що свобода може здійснюватися як відповідальність у сенсі внутрішньої потреби людини лише міжсуб’єктивно, в царині комунікативних етичних стосунків. Свобода стосується практичного розуму, інтелектуальна функція якого не редукується до суто формальних наукових знань, це розум, що виникає з “пов’язаності дискурсу і відповідальності за світ”.
Процес самоздійснення людини містить у собі суб’єктивне преображення й відбувається в єдиному процесі суспільного перетворення. Його ключовим конструктивним чинником є конгруентне збільшення міри свободи і відповідальності, а головним дієвим персонажем – становлення громадянина.
Ключові слова: свобода, відповідальність, самоздійснення, семіоз, трансцендентальна комунікативна спільнота, прагматичний розум, еволюція, покликання, гідність, визнання, автентичність, громадянин.
Повний текст:
PDFПосилання
1. Апель К.О. Обґрунтування етики відповідальності // Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. – К.: Либідь, 1999. – С. 46–48.
2. Аристотель. Нікомахова етика / Пер. з давньогрецької В. Ставнюк. – К.: Аквілон – Плюс, 2002. – С. 235.
3. Берлін І. Дві концепції свободи // Берлін І. Чотири есе про свободу / Пер. з англ. – К.: Основи, 1994. – С. 177–232.
4. Бьолер Дитрих. Відповідальність за майбутнє з глобальної перспективи. Актуальність філософії Ганса Йонаса та етики дискурсу. – К.: Стилос, 2014. – 150 с.
5. Гаєк Ф. Право, законодавство і свобода. – К.: АквілонПрес, 2000. – 488 с.
6. Ділі Дж. Основи семіотики / Пер. з англ. та наук. ред. А. Карась. – Львів: Арсенал, 2000. – 232 с.
7. Єрмоленко А. Соціальна етика та екологія. Гідність людини – шанування природи. – К.: Лібра, 2010. – 416 с.
8. Йонас Г. Принцип відповідальності. У пошуках етики для технологічної цивілізації / Пер. з нім. – К.: Лібра, 2001. – 400 с.
9. Карась А. Громадянське суспільство як соціальна дійсність “утіленого розуму” // Itelektualisci I loa iteliecja uowiczi spoleczestw owatelskich: wzwaia, okoaia, zato, poazki. Po eakcja A. Goalskieo і J. Laszczka, Waszawa, Acaeia peaoiki specjalej, 2015, s. 40–61.
10. Культура имеет значение. Каким образом ценности способствуют общественному прогрессу / Под. ред. Лоуренса Харрисона і Самюэля Хангтингтона. – М.: Московская школа политических исследований, 2002. – 320 с.
11. Матурана У. Варела Франциско. Древо познания. Биологические корни человеческого понимания. – М.: ПрогрессТрадиция, 2001.
12. Нідельман Я. Серце філософії / Пер. з англ. – Львів: Літопис, 2000. – 285 с.
13. Пирс Ч. С. Избранные философские произведения. – Москва: Логос, 2000. – 448 с.
14. Рідель М. Свобода і відповідальність // Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. – К.: Либідь, 1999. – С. 68–84.
15. Рікер П. Сам як інший / Пер. з фр. – К.: Дух і Літера, 2000. – 458 с.
16. Тейлор Ч. Етика автентичності. – К.: Дух і Літера, 2002. – 128 с.
17. Ясперс К. Комунікація // Ситниченко Л. Першоджерела комунікативної філософії. – К.: Либідь, 1999. – С. 132–149.
18. Foucault, Michel. “The Practice of Parrhesia.” IDiscouse a Tuth: the Poleatizatio of Parrhesia (six lectues), The Uiesit o Calioiaat Bekele, eite Joseph Peaso. Diital Achie: Foucault.io, 1999 // http://oucault.io/ocuets/pahesia/iex. htl1999.
19. Peice Ch. S. Collecte Papes. –Vol. IVI, e. B Ch. Hatshoe a Paul Weiss, 1931–35, 1960.
Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.
Lviv University Journal of Philosophy