Значення Голодомору 1932–33 рр.: від колективного відтворення до індивідуальної реконструкції психічної травми
DOI: http://dx.doi.org/10.30970/uam.2021.30.1290
Анотація
Стаття зосереджується на значенні Голодомору в колективній пам’я-
ті та ідентичності вцілілих. Ґрунтуючись на інтерв’ю, авторка дослі-
джує трагедію як психічну травму на індивідуальному, родинному
і громадсько-суспільному рівні. Для проведення напівструктурова-
них інтерв’ю було залучено двадцятьох п’ятьох уцілілих. Вісім з них
були чоловіки, а сімнадцять — жінки. Середній вік респондентів ста-
новив вісімдесят два роки. Дослідження на громадсько-суспільному
рівні послуговувалися методологією обґрунтованої теорії (Grounded
Theory), а рівень індивіда і родини досліджувався через методологію
LIWC (Linguistic Inventory Word Count) і репрезентувався через пси-
хологічно значущі категорії у травматичних наративах. Результати до-
сліджень показують, що травматичні спогади на індивідуальному та
родинному рівнях представляє родина (переважно родички жіночої
статі), жіноче страждання, страх смерти й висока смертність. Уцілі-
лі уникають висловлення емоцій, що може бути маркером тривалого
посттравматичного стресового розладу. На громадсько-суспільному
рівні він асоціюється із фактичною (когнітивною) інформацією, що
узгоджується з основними пунктами документальних свідчень в архі-
вах. На цьому рівні досвід уцілілих представляють основні суб’єкти чи
актори: Сталін, компартія, загони таємної поліції, військові, сільради,
селяни. Трапляються такі дескриптивні і концептуальні категорії: при-
душення українського націоналізму, силувана колективізація, плани
хлібозаготівель, смерть від голоду, війна на виснаження проти селян-
ства, влада, опір, страждання, страти й депортації, дії сільрад проти
селян, антиселянська політика. Ці категорії реконструюють трагічну
послідовність подій 1932–33 рр.
Ключові слова: Голодомор, уцілілі, травматична пам’ять, поколіннєва
й колективна травма.Посилання
- Поки немає зовнішніх посилань.