Традиційні цінності як постсекулярний конструкт у пострадянському контексті: «скрепы» «русского мира»
проти української «революції цінностей»
DOI: http://dx.doi.org/10.30970/uam.2019.26.1107
Анотація
«Т радиційні цінності» виявилися конструктом, який став поміт-
ним знаком постсекулярности й має попит у пострадянському
контексті. Їхня гібридна природа дозволила використовувати
їх як секретну зброю масового ураження у гібридній російсько-україн-
ській війні. Некритичне використання цього конструкта є небезпечним,
адже він активує релігійне несвідоме, оживляє руйнівні колективні ре-
акції. Саме тому автор пропонує деконструкцію соціяльно-філософської
рамки, що леґітимізує їх, і самого способу їх суспільного виробництва.
Як доводиться, запит на традицію виявляється запитом на маніпулятив-
ний ефект від використання традиції. Це ж можна сказати і про релігію
загалом – постсекулярність зацікавлена не в самій релігії, а в тому її по-
тенціялі, який здатний нескінченно збільшувати ефект маніпуляцій сус-
пільною свідомістю. Отже, у замовників виходить мобілізувати суспіль-
ство, маніпулюючи його традиціоналістським запитом, але замість ціліс-
ної та автентичної традиції пропонуючи її псевдоморфозу. У випадку з
пострадянським простором і російсько-українським протистоянням ми
бачимо зіткнення двох ціннісних світів: російського суспільства, згурто-
ваного на основі «традиційних цінностей», та українського суспільства,
об’єднаного «европейськими цінностями». У першому випадку цінності
розуміють як «скрепы» закритого суспільства, у другому – як вираження
гідности і свободи як умови відкритого суспільства. Але в обох випадках
сповідувані цінності претендують на традиційність, тобто вписуються в
традицію, яку певне суспільство приймає як свою власну, визначальну і
неперервну, нормативну і навіть священну. Як показує автор, традицій-ність «традиційних цінностей» є доволі проблемною, отже, їхнє релігійне
та публічно-теологічне використання має доповнюватися критичним фі-
лософським аналізом.
Ключові слова: традиція, цінності, конструкт, релігія, культура, політика,
філософія
ним знаком постсекулярности й має попит у пострадянському
контексті. Їхня гібридна природа дозволила використовувати
їх як секретну зброю масового ураження у гібридній російсько-україн-
ській війні. Некритичне використання цього конструкта є небезпечним,
адже він активує релігійне несвідоме, оживляє руйнівні колективні ре-
акції. Саме тому автор пропонує деконструкцію соціяльно-філософської
рамки, що леґітимізує їх, і самого способу їх суспільного виробництва.
Як доводиться, запит на традицію виявляється запитом на маніпулятив-
ний ефект від використання традиції. Це ж можна сказати і про релігію
загалом – постсекулярність зацікавлена не в самій релігії, а в тому її по-
тенціялі, який здатний нескінченно збільшувати ефект маніпуляцій сус-
пільною свідомістю. Отже, у замовників виходить мобілізувати суспіль-
ство, маніпулюючи його традиціоналістським запитом, але замість ціліс-
ної та автентичної традиції пропонуючи її псевдоморфозу. У випадку з
пострадянським простором і російсько-українським протистоянням ми
бачимо зіткнення двох ціннісних світів: російського суспільства, згурто-
ваного на основі «традиційних цінностей», та українського суспільства,
об’єднаного «европейськими цінностями». У першому випадку цінності
розуміють як «скрепы» закритого суспільства, у другому – як вираження
гідности і свободи як умови відкритого суспільства. Але в обох випадках
сповідувані цінності претендують на традиційність, тобто вписуються в
традицію, яку певне суспільство приймає як свою власну, визначальну і
неперервну, нормативну і навіть священну. Як показує автор, традицій-ність «традиційних цінностей» є доволі проблемною, отже, їхнє релігійне
та публічно-теологічне використання має доповнюватися критичним фі-
лософським аналізом.
Ключові слова: традиція, цінності, конструкт, релігія, культура, політика,
філософія
Повний текст:
PDFПосилання
- Поки немає зовнішніх посилань.