Державотворчий міф у текстах Тараса Шевченка: когерентність реального та віртуального

Анотація

У дослідженні подано погляд на естетику Шевченкового тексту через концепти діахронної когерентності, реальне та віртуальне. Вони полягають у реконструкції подій минулого, з якого випливає історіософське передбачення майбутнього, що становить головну ідею актуальності тексту. Автор намагається збагнути філо- софію поєднання слів, зануритись у глибінь Шевченкового образу. На його переконання, цей образ наділений почуттями страдницької екзистенції сирітства – особи та нації, зумовленої низкою драматичних (історичних, соціальних, культурних та інших) обставин українського буття. Особливість Шевченкового державотворчого міфу, на думку автора, полягає у вдалому використанні фольклорного фітоніму як літературної метафори; у стягуванні (кумуляції) історично важливих, доленосних для всього народу подій у звужений часопростір із метою його інтерференції на долю окремої людини; у поетичному творенні еталону історичної традиції – вір- туальної доленосної події та головних її учасників як повчального послання майбутнім державотворцям та ін. Ключові слова: національна ідея, поетика історіософії, когерентність образу, модуль метаморфози, шевченкознавство.