Просторово-часовий континуум кумулятивної казки (до проблеми когерентності художнього образу)

Анотація

У статті зроблено спробу прочитати фольклорні тексти крізь призму рис міфологічного мислення, окреслити деякі світоглядні особливості творення художнього образу, пояснити природу і семантику просторово-часових ознак народної казки. Автор дійшов висновку, що просторово-часовий континуум кумулятивної казки чітко розрахований на те, що всі одиниці інформації, закодовані у кожному слові, доносять до свідомості далеких майбутніх поколінь велику правду Взаємобуття. Тому казка як прадавня «ритуальна молитва» так настирливо повторює епізоди співчуття, взаємного милосердя, взаємодопомоги. Чим більше слухачів через неї отримають формулу любові і засвоять її на підсвідомому рівні, тим більша ймовірність, що у земному бутті утвориться певне необхідне число носіїв прадавньої сакральної інформації, здатне кардинально змінити світ на краще. Ключові слова: кумулятивність, когерентність, художній образ, міфопростір, народна казка.