МЕМОРІАЛЬНІ УРБАНОНІМИ УЖГОРОДАКРІЗЬ ПРИЗМУ ЕКОЛІНГВІСТИКИ

Анотація

На сучасному етапі розвитку української пропріальної лексики, зокрема у пострадянський період субсистема сучасних українських урбанонімів зазнала глибших та системніших змін. На думку мовознавців, така ситуація була зумовлена виразною тенденцією розвитку як деідеологізація. Адже масовий характер змін, що спостерігався в українській урбанонімії, зокрема західної та центральної частини України, пояснюється демократичністю процедури заміни власних назв вулиць, площ, парків, скверів, мікрорайонів тощо, яка, за чинним українським законодавством, реалізується на підставі ухвали місцевої ради, а не Верховної Ради України, як це передбачено процедурою зміни власних назв населених пунктів. Однак демократичність процедури зміни українських урбанонімів, на нашу думку, стала головною причиною недостатньої або поверхової мовної експертизи як урбанонімів-неологізмів, так і вже традиційних онімів, що уможливлює функціонування багатьох власних назв міських об’єктів, структура яких суперечить нормам української мови. Характерним типом порушення норм української літературної мови в субсистемі українських урбанонімів посттоталітарної доби правописні помилки. Найчастіше при написанні сучасних українських урбанонімів порушують правил вживання великої літери.
Урбанонімія є специфічною онімною підсистемою, яка надзвичайно жваво реагує на соціальні зміни і особливо залежна від політичного режиму, що пов’язано з меморіальною функцією назв внутріміських об’єктів. У зв’язку з цим особливо актуальним стає аналіз концепту історичної пам’яті в урбанонімії. Негативний вплив середовища неоднаково позначається на еколінгвальному стані різних розрядів і навіть класів української онімної лексики посттоталітарної доби. Українська антропонімія, зокрема власні імена людей та імена по батькові, а також ойконіми, урбаноніми, ергоніми зазнають несприятливих впливів на лексичному рівні.
Ключові слова: концепт, еколінгвістика, онім, лексика.