ЛІНГВОКУЛЬТУРНІ КОНОТАЦІЇ ЕТНОНІМА ЛЯХ(НА МАТЕРІАЛІ УКРАЇНСЬКИХ ФРАЗЕМ І ПАРЕМІЙ)

Анотація

Стаття присвячена дослідженню лінгвокультурних конотацій етноніма лях, які було вичленувано
на підставі внутрішньої форми українських стійких висловів за допомогою методу компонентного
аналізу. Іменник лях «поляк», засвідчений у памʼятках української мови від середини XIV ст., ще в мові
ранньосередньоукраїнського періоду утворив низку дериватів і був активно вживаний як синонім до
слова полянинъ (теж задокументованого наприкінці XIV ст.) аж до другої половини ХІХ ст. Було про-
аналізовано фраземи і паремії з компонентом лях та іншими назвами, що містять тотожний семантичний
компонент (як-от полька, польський, мазур тощо). Виокремлені конотативні семи покласифіковано на три
блоки: 1) семи, повʼязані з зовнішнім виглядом і кулінарними вподобаннями; 2) семи, повʼязані з мов-
но-світоглядними особливостями; 3) семи, повʼязані з поведінковими особливостями. Встановлено, що
найзначущішою поведінковою рисою у формуванні лінгвокультурного стереотипу поляка для українців
була експансивність і конфліктність. Саме ця особливість відображена в мікротекстах третини від усіх
опрацьованих паремій. З аналізу типової структури стійких висловів помітно, що низка їх побудована
на протиставленні чи зіставленні з іншими народами, насамперед із сусідами, зокрема українцями (які
у текстах паремій виступають під назвами русин і мужик) та росіянами (яких названо москвою), а також
із євреями, компактні поселення яких з’явилися в Україні та Польщі ще від середньовічних часів. При-
кметно, що з аксіологічного погляду лише приблизно половина одиниць містить іронічну чи негативну
оцінку, решта є нейтральними або ж позитивними.
Ключові слова: етнонім, семантика, фразема, паремія, внутрішня форма, конотація, аксіологічний
компонент значення, мовна картина світу.