ТРАДИЦІЇ НЕВЕРБАЛЬНОГО ВІТАННЯВ МІЖКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ

Анотація

Поведінку кожної людини розкривають цінності й норми культури, суспільства у якому вона іс-
нує. Саме вони визначають вербальні й невербальні засоби комунікації, які використовують люди у пев-
ній ситуації. Оскільки існують різні, відмінні одна від одної культури, то й учасники комунікації можуть
належати до різних культур. Належність співрозмовників до однієї культури полегшує комунікацію, до
різних – значно ускладнює її. У процесі звичайної міжособистісної комунікації її учасники розуміють
усі вербальні й невербальні нюанси. Знання невербальної мови іншого народу – суттєвий складник між-
культурної комунікації і перший крок до встановлення успішного спілкування між представниками різ-
них націй і культур. Нетактовне для певної культури звертання до людини через незнання невербальних
особливостей може унеможливити спілкування ще до його початку. У статті розкрито особливості не-
вербальної комунікації як необхідної складової володіння іноземною мовою та однієї з основних компо-
нентів міжкультурної компетентності. Розглянуто категорію ввічливості, що займає одне з центральних
місць у реалізації успішного спілкування. Здійснено детальний аналіз невербальних знаків вітання, що
притаманні носіям різних мов і культур, вказано на їхню роль у міжкультурній комунікації. У процесі
дослідження виявлено, що найбільш поширеними формами вітання є рукостискання, поцілунок, обійми,
вітання поглядом, усмішка. У повсякденних ввічливих і публічно-офіційних комунікативних ситуаціях
вітання є тісно пов’язаним із поклонами, які притаманні для східних народів. Також охарактеризовано
маловідомі й характерні лише для окремих народів жести вітання.
Невербальні засоби комунікації зберігають етнічні особливості, незважаючи на розвиток міжна-
родних політичних, економічних та культурних зв’язків, що сприяє взаємодії національних стилів спілку-
вання, формує єдині параметри комунікації, у тому числі й несловесної. Тому слід дуже обережно послу-
говуватися невербальними засобами, навіть якщо вони видаються природними й зрозумілими для всіх.
Таким чином, володіння невербальними засобами комунікації та знання їхніх особливостей у
різних культурах сприяє розвитку міжкультурної компетентності людини в сучасному глобалізованому
світі. Опанування іншомовною вербальною системою спілкування, тобто іноземною мовою повинне до-
повнюватись опануванням навичок невербального спілкування для того, щоб сприяти більш ефективній
та безконфліктній комунікації між представниками різних країн.
Ключові слова: міжкультурна комунікація, мова, невербальна комунікація, жест, вітання.