ВОЛИНСЬКЕ МІСТЕЧКО ТОРЧИН У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XVI ‒ ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XVII ст.

Анотація

Прослідковано витоки міського статусу Торчина та шлях потрапляння його до володінь луцького римо-католицького єпископства. Показано механізм залюднення міста та його просторові межі. Незначна чисельність населення Торчина дозволяє класифікувати його як мале місто (містечко). Торчин мав замок, а міські укріплення були дерев’яно-земляними. У Місто мало дві брами, а основна маса будівель була дерев’яною. Будинки міської знаті знаходилися при ринку, де розташовувалася ратуша. Серед культових споруд Торчина фіксуються: церкви і костели. Міське самоврядування забезпечувалося привілеєм на маґдебурзьке право (1540 р.). Чисельність райців та лавників була традиційною для волинських міст. З’ясовано велику роль торгів та ярмарків у економічному житті Торчина. Місто інколи віддавалося в оренду. Проаналізовано непрості стосунки міщан із шляхтою. Соціально-економічний рівень розвитку Торчина в поєднанні з культовими спорудами у місті робили його певним центром для оточуючої його округи.

Ключові слова: Волинь, Торчин, римо-католицька єпископія, маґдебурзьке право, міщани, шляхтичі