“ВИПРАВИТИ ПОМИЛКИ, КЕРУЮЧИ ДЕРЖАВОЮ З УСІЄЮ СТАРАННІСТЮ”: АВАРСЬКА ПОЛІТИКА ТИБЕРІЯ ІІ КОНСТЯНТИНА (578–582)

Анотація

Серед низки правителів-наступників Юстиніана Великого (527–565), особливу увагу приваблюють особа та доба правління Тиберія ІІ Констянтина. Користуючись особистою довірою імператора Юстина ІІ (565–578), Тиберій у 570 р. став стратигом-автократором ромейських військ на Балканах та активно сприяв збереженню Дунайського кордону Імперії. Військовий та дипломатичний таланти Тиберія, вкупі зі слабким здоров’ям Юстина, у підсумку посприяли усиновленню імператорською фамілією полководця. Взаємовідносини з Аварським каганатом займали для Тиберія пріоритетну роль і на час його самостійного правління. Тиберій активно приділяв увагу підтримці союзницьких відносин із аварами та спрямовував їх збройну потугу на племінні об’єднання склавинів. У перспективі, курс Тиберія на замирення з аварами призвів до тимчасового повернення орди до політичної орбіти Візантії.

Разом з тим, союз Ромеї з аварами, попри відносну гарантію спокою на Балканах та можливість зосередження уваги на фронті з Сасанідською Персією, призвів до погіршення відносин Константинополя з Тюркським каганатом. При цьому, об’єднання тюрків до цих подій виступало союзником Імперії у конфліктах з персами. Як і в сьогоденні, політичні перипетії останньої чверті VI cт. супроводжувались обміном посольськими місіями, наданням дарів, як засобом схиляння політіями раннього Середньовіччя третіх сторін до конкретного політичного курсу.

Ключові слова: Аварський каганат, Візантійська імперія, Тиберій ІІ, дипломатичні відносини, склавини, Великий Тюркський каганат.