КАРПАТОУКРАЇНСЬКО-ЗАХІДНОСЛОВ’ЯНСЬКІ МОВНІ КОНТАКТИ: ЛЕКСИКА ПАСТУХУВАННЯ

Анотація

     Стаття містить історіографічний огляд проблем дослідження пастушої лексики, а також міжмовних і міждіалектних запозичень. Відзначено важливість дослідження лексики цієї тематичної групи, яка є культурним феноменом усього карпатського реґіону, який поєднує карпатські говори української мови (гуцульські, бойківські, закарпатські і лемківські) і південні говірки Малої Польщі, східні і центральні говірки Словаччини, моравські говірки чеської мови, а також румунську й угорську мови. Спільні риси матеріальної та духовної культури, укладу життя різних національностей, що заселяють карпатський ареал, зумовили наявність багатьох спільних рис у лексичній номінації.
На прикладі пастушої лексики приведені карпатоукраїнсько-західнослов’янські лексичні паралелі у межах лексико-семантичних парадигм. Виділено 11 семантичних груп, зокрема, назви тварин і стад тварин, агентиви, локативи та ін.

     Ключові слова: мовні контакти, запозичення, пастуша лексика (=лексика пастухування), номен, карпатоукраїнські говірки.