СТАВЛЕННЯ РОCІЙСЬКОЇ ПОЛІТИЧНОЇ ЕЛІТИ ДО БАЛКАНСЬКИХ СЛОВ’ЯН ПІД ЧАС СХІДНОЇ КРИЗИ 1875–1878 рр. (за матеріалами мемуарних джерел)

Анотація

У статті аналізуються мемуари представників російської аристократії – князів Володимира Мещерського та Дмитрія Оболенського, барона Миколи Врангеля, офіцера Олексія Бруссілова, а також етнічного поляка, лікаря Юзефа Зачинського, на предмет трактування подій Балканської кризи 1875–1878 рр. Спогади та щоденники зазначених осіб, котрі перебували в епіцентрі військових баталій та спостерігали за суспільно-політичними подіями, віддзеркалюють їх альтернативну візію щодо загальнотиражованого уявлення про них в російському суспільстві. Аналізуються тексти цих діячів, в яких відображено нарощування російської військової присутності на Балканах, починаючи від появи добровольчих формувань у складі сербської армії і завершуючи участю царської армії у російсько-турецькій війні 1877–1878 рр. Наведений мемуарний матеріал ілюструє еволюцію зовнішньої політики Олександра ІІ у балканському питанні, демонструючи поновлення зовнішньополітичних амбіцій Російської імперії щодо впливу на країни Дунайського басейну та Балканського півострова, реактуалізацію ідеї доступу до проток Босфор і Дарданелли.
Ключові слова: балканська криза 1875–1878 рр., мемуари, дипломатія, російські
добровольці, російсько-турецька війна 1877–1878 рр.