МОВНА ПОЛІТИКА ДРУГОЇ РЕЧІ ПОСПОЛИТОЇ ТА ЧЕХОСЛОВАЦЬКОЇ РЕСПУБЛІКИ В СФЕРІ ОСВІТИ (НА МАТЕРІАЛАХ ГАЛИЧИНИ І ЗАКАРПАТТЯ)

Анотація

У статті досліджуються міжнародні договори та внутрішні закони й розпоря-
дження Другої Речі Посполитої і Чехословацької Республіки, спрямовані на регу-
лювання мовних прав національних меншин у сфері освіти. Аналізуються основні
положення міжнародних договорів і конституційно-правових актів, які визнача-
ли правовий статус української мови у Галичині і Підкарпатській Русі. Висвіт-
люється процес утвердження української мови – як офіційної в Підкарпатській
Русі та як мови викладання й навчального предмета в Галичині. На підставі наведених
документів  констатується,  що  чехословацька  мовна  політика  щодо  національ-
них  меншин,  зокрема  українців,  суттєво  відрізнялася  від  тієї,  яку  проводила
Польща:  надання  широких  мовних  прав  закарпатським  українцям  сприяло  їх
культурно-освітньому  розвитку,  натомість,  обмеження  мовних  прав  українців
Галичини,  запровадження  мовного  утраквізму  лише  загострювало  польсько-
українські відносини у краї.  
Ключові слова: Галичина, Підкарпатська Русь, мовне законодавство, мовна
ситуація, шкільництво, освіта, Друга Річ Посполита, Чехословацька Республіка.