СТРУКТУРА ТА СЕМАНТИКА ЛАТИНСЬКИХРИТОРИЧНИХ ТЕРМІНОСПОЛУЧЕНЬ(НА МАТЕРІАЛІ ТРАКТАТІВ М.ТУЛЛІЯ ЦИЦЕРОНА)

Анотація

Латинські риторичні термінологічні сполучення характеризуються різними типами зв’язків
між компонентами – підрядними, куди входять атрибутивні, об’єктні й обставинні, і суряд-
ними. Це традиційна класифікація, якої дотримуються дослідники термінології сучасних
мов. Найчисельнішу групу становлять словосполучення з атрибутивним зв’язком. Для них
характерна найбільша семантична зрощеність. Атрибутивність може виражатися не лише
прикметниками, але й іменниковими означеннями, переважно в ґенетиві, в інших відмін-
ках з прийменниками і без прийменників, пропозитивною номінацією тощо. Риторичні
терміносполучення Цицерона виконують номінативну функцію, класифікаційну, також
дистинктивну у складній і формалістичній номенклатурі риторичних понять. За морфоло-
гічною ознакою стрижневого слова підрядні терміносполучення поділяються на іменні й
дієслівні. Найчисельнішу групу становлять субстантивно-ад’єктивні комбінації. Більшості
синтаксичних терміносполучень властива рухливість компонентів, широка валентність в
межах риторичної терміносистеми, здатність сполучатись з іншими словами терміноло-
гічного й нетермінологічного характеру, утворюючи багатокомпонентні структури. Вони
свідчать про намагання Цицерона знайти найменування для відповідних термінологічних
понять на питомому матеріалі латинської мови.
Ключові слова: термінологічні словосполучення, атрибутивні зв’язки, об’єктні зв’язки,
обставинні зв’язки, сурядні зв’язки.