ТЕРМІНИ НА ПОЗНАЧЕННЯ ДІЄСЛІВНИХ ЧАСІВВ АНТИЧНИХ ТА УКРАЇНСЬКИХ ГРАМАТИКІВ

Анотація

Стаття присвячена розглядові термінів на позначення граматичної категорії часу в анти-
чних та українських граматиків. Основи вчення про часи були закладені в теоріях стоїків,
які розрізняли три ступені часу. Крім категорії часу вони виокремлювали також категорію
виду, тобто розглядали час дієслова в залежності від того, чи дія ще триває, чи є закінче-
ною. Вже у Діонісія Фракійського поняття виду затемнюється, а в латинських граматиків
воно відступає на задній план і висувається поняття передування. Цього явища не розуміли
староукраїнські граматики та граматики інших слов’янських народів, у мовах яких категорія
виду переважає над категорією часу. Звідси ряд неточностей і непорозумінь у термінології,
змішування категорії виду і часу.
Українські терміни на позначення дієслівних часів – це більш чи менш точні греко-латин-
ські кальки. Але тому, що українська граматична термінологія була створена в основному
в Галиччині в граматиках, призначених для шкільного навчання, автори цих граматик на-
маглися замінити традиційні терміни такими, які були б зрозумілі і узгоджувались зі слово-
твірною структурою звичайних українських слів. Тому українська граматична термінологія
не має такого виразного калькованого характеру, як, наприклад, російська.
Ключові слова: граматики, термін, категорія часу, категорія виду, теперішній час, минулі
часи, майбутній час.