НОМІНАТИВНЕ ПОЛЕ СУБКОНЦЕПТУ ΜΑΝΙΑВ ДАВНЬОГРЕЦЬКІЙ МОВІ

Анотація

Cтаттю присвячено аналізу номінативного поля субконцепту ΜΑΝΙΑ у давньогрецькій мові,
який є одним зі складових макроконцепту ХВОРОБА, що охоплює весь комплекс ознак, які характе-
ризували аномальну поведінку людини. Згадане поле є моноцентричним з чітко вираженим ядром,
параядерною та периферійною зонами. Ядро номінативного поля становлять лексеми, утворені від
кореня μαν- (μανια, μανικος, μαινομαι разом з композ итами тощо), у яких максимально реалізується
сема “відсутність психічної адекватності”. Параядерна зона охоплює лексеми, які відрізняються від
слова-імені концепту відтінками значень та розподіляються за трьома мікрополями: 1) “неадекватність
мислення та вчинків”; 2) “стан афекту”; 3) “екзальтованість”. До параядерної зони також належать
загальновживані лексеми на позначення хвороби (νόσος, ἀρρωστία, ἀσθένεια), уточнені іменниками
φρήν, νοῦς, ψυχή. Периферія, яка поділяється на ближню і дальню, представлена лексемами, у яких
сема “відсутність психічної адекватності” є вторинною, мотивованою (ближня периферія) або немо-
тивованою (даль ня периферія) основним лексичним значенням.
Ключові слова: давньогрецька мова, номінативне поле, лексема, субконцепт, ядро, периферія.