СТРУКТУРА РЕФЛЕКСІЙ ЛІРИЧНОГО ГЕРОЯ В ЕЛЕГІЇ ТІБУЛА І.3

Анотація

Розглянуто елегії Тібула як імітацію потоку рефлексій. Досліджено структуру рефлексій
ліричного героя Тібула для того, щоб показати глибші основи композиції Тібулових елегій, яку
звичайно описують лише в термінах традиційних композиційних схем. Стверджується, що в основі
Тібулових рефлексій лежить незадоволеність наявним станом речей. Рефлексії розвиваються за
асоціативним принципом, керовані низкою тенденцій, визначальними з яких є тенденція до
актуалізації реального незадовільного стану речей і тенденція до компенсації незадоволення у
мріях, спогадах тощо.
Структуру рефлексій показано на прикладі елегії І.3. Спершу показана вихідна ситуація
(покинутість героя, ізольованість, безпорадність, позбавленість любові), виділяються елементи, що
"шукають" собі компенсації; далі показано, в чому конкретно виявляє себе компенсаційна тенденція
(спогади, мрії, фантазії); і зрештою, цілісно простежується розвиток рефлексій, логіка поворотів
думки.
Ключові слова: Альбій Тібул: І.3, римська елегія, ліричний герой, рефлексивна лірика,
композиція ліричного твору, структура рефлексій.