ЕСТЕТИЧНА ПАРАДИГМА ЛІТЕРАТУРИ МЕЖІ ХХ–ХХІ СТ.

Анотація

У європейській літературі межі ХХ–ХХІ ст. сформувалася естетична парадигма, яка відрізняється
від постмодерністської. Феномен “критичного вимислу” є напрямом межі ХХ (1090) – ХХІ (2010) ст.,
де на рівні хронотопу герой “винаходить” реальність, синтезує уяву й рефлексію, аналізує об’єкти
та явища, спираючись на документи та наукові істини, намагаючись пізнати та зрозуміти оточуючий
його світ. Комунікація встановлюється через зміну концепту автор / читач на автор / автор, де читач є
співрозмовником героя. Мета, яку перед собою ставить письменник, не критикувати сучасну дійсність,
а зрозуміти її, спробувати пізнати природу речей. У творчому пошуку літератури межі ХХ–ХХІ ст.
простежується жанрова трансформація, естетика мінімалізму, поетичне “винахідництво” образу
реальності за допомогою використання образів “примар”.
Ключові слова: напрям; “критичний вимисел”; парадигма; відродження традиції, історії, сюжету,
інтриги.