ЗНАК У МЕТАМОВНІЙ РЕФЛЕКСІЇ (НА МАТЕРІАЛІ МАЛОЇ ПРОЗИ АНДРІЯ. СОДОМОРИ)

Анотація

Розглянуто метамовну рефлексію над процесом семіозису та природою мовних знаків у малій прозі А. Содомори. У фокус уваги потрапили метамовні судження філолога і перекладача, підпорядковані естетичним цілям художнього тексту, що спричинило своєрідність симбіозу онтологічного й гносеологічного аспектів знака. Продемонстровано єдність трьох вимірів процесу семіозису (семантики, синтактики і прагматики) як об’єкта метамовної рефлексії. Наголошено на прагненні автора “оживити” зовнішню і внутрішню мотивованість семіотичних утворень у межах різних лінгвокультурних просторів – як у синхронному, так і в діахронному вимірах. Увагу автора до буття номінативних одиниць у минулому визначено як одну з особливостей метамовної рефлексії, що протиставлена конвенційному характеру мовних знаків у звичному комунікативному вживанні.

Ключові слова: метамовна рефлексія, лінгвосеміотика, мовний знак, семіозис, позначення і позначене, художній текст, Андрій Содомора.