РОЛЬ СЕМАНТИКИ СПОНУКАЛЬНОГО ДІЄСЛОВА У “ПРОХАННІ-ВИМОЗІ” (ЗІСТАВНИЙ АНАЛІЗ ДАНИХ ЕКСПЕРИМЕНТУ В УКРАЇНСЬКІЙ ТА ЯПОНСЬКІЙ МОВАХ)

Анотація

Розглянуто зв’язок між стратегіями вираження спонукання у мовленнєвому акті “прохання-вимога” та семантикою дієслів, якими носії української та японської мов позначають дію адресата. Виявлено, що для носіїв японської мови властива тенденція до непрямо вираженого спонукання і вживання дієслів зі значенням конкретної дії. Натомість носії української мови частіше вдаються до прямого спонукання, однак воно може пом’якшуватися дієсловом, де адресат виступає у ролі бенефактора. Зроблено висновок про важливу роль семантики спонукального дієслова у модифікуванні іллокутивної сили директивного мовленнєвого акту та динамічність відношення “граматичні засоби – лексичні засоби” у вираженні спонукання.

Ключові слова: прагмалінгвістика, українська мова, японська мова, спонукальні мовленнєві акти, прохання, вимога, спонукальне дієслово.