СТИЛІСТИКА ЖАХУ: ХИМЕРНІ ОБРАЗИ В ТЕКСТАХ ВАЛЕРІЯ ШЕВЧУКА

Анотація

Розглянуто мовно-естетичну структуру лінгвокогнітивної категорії жах. Описано засоби творення образів-символів на позначення страхітливого, зловмисного, огидного в текстах Валерія Шевчука. З’ясовано шляхи формування фантасмагорійного художнього дискурсу. Визначено типологічні ідіостильові риси образотвірної манери письменника. Химерні образи письменника відтворюють надприродний шар жахів за участю образів зі складною, неоднозначною, мінливою смисловою структурою, вони видозмінюються, часом ховаються за обрисом добропорядних осіб, отож, людське й сатанинське, реальне й фантасмагорійне поєднуються, являючи різні вияви однієї й тієї самої природи. Численні авторські страховиcька мають різне позатекстове походження, зазвичай це міфологеми, хоч їхні дії часто нагадують одна одну, бо мають спільне призначення – породжувати жах, розуміння нетривкості людського єства. Джерельною базою втілення письменницьких фантазій слугують міфи, легенди, казки, християнська символіка, українська народна творчість, народна словесна символіка.

Ключові слова: лінгвокогнітивна категорія, художній дискурс, текст, образ, символ, метафора, мовомислення, концепт.