CЛОВО ПРО ХОРВАТСЬКУ МОВУ (ГЕНЕЗА, ІСТОРІЯ, СУЧАСНИЙ СТАН)

Анотація

Хорватська мова є рідною для близько 5,5 млн. мовців, що мешкають у Хорватії (майже 4 млн.), а також за її межами: в Боснії і Герцеговині, Чорногорії (р-н Боки Которської), Сербії (р-н Воєводини), Австрії (Градішче), Угорщині, Словаччині, Румунії, Італії (Моліза), у хорватській діаспорі в США, Канаді, Австралії, Новій Зеландії). Графіка – латинська з діакритичними знаками. Мова належить до південнослов’янської групи. До 1991 р. її визначали як загребський/західний варіант сербсько-хорватської мови (до 1991 р. офіційної мови в СФР Югославії для сербів, хорватів, мусульман-босняків та чорногорців). Статус окремої мови хорватська повернула собі на початку 90-х рр. ХХ ст. з утворенням незалежної держави Республіка Хорватія. Хорвати, як і українці, тривалий час перебували в залежному політичному становищі. Лише на початку 90-х рр. ХХ ст. їхні держави нарешті здобули незалежність, а мови набули статусу державних. Україна ввійшла до низки країн, які першими офіційно визнали незалежність Республіки Хорватія.
Ключові слова: хорватська мова, штокавський, кайкавський, чакавський діалект, літературна мова, регіональні мови.