ПІЗНЬОМОДЕРНІСТСЬКІ МАРКЕРИ ЛІТЕРАТУРНОГО ПОКОЛІННЯ СІМДЕСЯТНИКІВ: ОСОБЛИВОСТІ АНДЕҐРАУНДОВОЇ ПОЕТИКИ

Анотація

Розглянуто літературні явища, пов’язані із суспільно-історичними умовами, в яких опинилися українські письменники в час посилення жорсткого тоталітарно- радянського режиму (70-ті роки ХХ століття). За своїми світоглядними орієнтирами поетика митців сімдесятницького покоління є поетикою андеґраунду (тобто підпілля) зі своїми особливими, за локальним критерієм, поглядами на мистецтво (у колах львівського, київського та чернігівського андеґраунду). Визначальним маркером пізньомодерністської естетики є можливості транстектуального перепрочитання поетичних кодів модернізму в умовах таборового, самвидавного чи «келійного» способу буття (наприклад, через поетичні переклади Г. Чубая) і за допомогою імпліцитного зв’язку між поколінням «сімдесятників» та попереднім поколіннєвим часом ще довоєнного періоду – з представниками «зрілої» модерністської поетики (на прикладі творчісті Б. І. Антонича, В. Свідзінського, Дебори Фоґель). Ключові слова: андеґраунд, пізній модернізм, сімдесятництво, самвидав, «таборове» мислення, естетичний код, транстекстуальність, феноменологія причетності, аксіологічний канон, синергетичне поле.