НАРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ У ЛІТЕРАТУРІ ПЕРІОДУ МУРУ: ЗАПІЗНІЛА ТРАДИЦІЯ ЧИ НОВАТОРСТВО ПОКОЛІННЯ

Анотація

На основі сучасної теорії нарації проаналізовано особливості розповідної манери українських письменників, що входили до Мистецького Українського Руху. Наголошено, що на дослідження сучасних українських наратологів значною мірою вплинула школа німецькомовної наратології (Е. Ляйбфрід, Ф. Штанцель, В. Шмід). Акцентовано увагу на тому, що українські письменники, які після Другої світової війни опинилися поза межами своєї Батьківщини, добре усвідомлювали руйнівний вплив еміграції на їхню творчість. Цей вплив виявився передусім на розумінні приреченості на «вічне скитальство», відсутності широкої читацької аудиторії, здатної оцінити мистецький твір. Це позначилося на наративних стратегіях письменників періоду МУРу. Концепція національно-органічного стилю, як і концепція «великої літератури», асоціювалася з традиційними стильовими прийомами, запереченням модерністичних засобів розповіді, що їх культивували Євген Маланюк, Юрій Клен, Улас Самчук, Докія Гуменна. Детально проаналізовано наратологічні стратегії Уласа Самчука та Докії Гуменної. На основі теорії рецепції зроблено спробу прокоментувати твори згаданих письменників у післявоєнні роки та наш час. Ключові слова: нарація, наративні стратегії, міметичний характер розповіді, література періоду МУРу.