ОБРАЗ ТЮРМИ В ПОЕЗІЇ. ПОЕЗІЯ ЯК ВИЗВОЛЕННЯ З ТЮРМИ (НА МАТЕРІАЛІ ТЕКСТІВ ІГОРЯ КАЛИНЦЯ, РОМАНА КУДЛИКА, ГРИГОРІЯ ЧУБАЯ)

Анотація

Проналізовано поезії І. Калинця, Р. Кудлика, Г. Чубая в контексті фіксації в них умов тюрми не тільки й не стільки фізичної, як духовної (світоглядної). Водночас розглянуто поезію і як засіб звільнення від такого поневолення. Духовною тюрмою, зокрема, була й нав’язувана методика письма в руслі так званого соцреалізму, поза межами якої перебуває аналізована поезія. Реалії життя, що в той чи інший спосіб знаходили своє відображення у віршах, ставали матеріалом для їхнього новаторського мистецького осмислення, здійсненого поетами згаданої трійці – поетами різними, з різними долями і шляхом боротьби. Попри реалії, що поміщали митців як у фізичну, так і в духовну тюрми (замкнений простір, зокрема, й насаджуваного «соцреалізму»), поетична творчість, фіксуючи неволю, слугувала чи не найважливішим засобом ви- ходу з неї. Тому поезія, схопивши цю атмосферу в’язниці, здатна водночас її здолати. Ключові слова: Ігор Калинець, Роман Кудлик, Григорій Чубай, поезія, тюрма, «велика» і «мала» зони, замкнений простір, соцреалізм, екзистенціалізм.