Українське весілля на Берестейщині

Анотація

На північ від Волинської та Рівненської областей аж по Біловезьку Пущу й до Пінська, а то й далі, у нинішній Берестейській області корінне населення – українці. Ці зем­лі входили до Галицько-Волинського князівства. Відомо, що у ХІІІ ст. князь Воло­ди­мир Василькович під Біловезькою Пущею збудував город Кам’янець, а також вежу, яка збе­рег­ла­ся й досі.Білоруські мовознавці й фольклористи ніяк не хочуть відверто визнати, що мова й усна художня словесність автохтонного населення, яке тут становить абсолютну біль­шість, – українська. У науковому світі вже висловлювалося обурення з приводу фаль­си­фі­­ка­ції у бік білорусизації зібраних на цих теренах фольклорних матеріалів. Виняток становлять записи Федора Климчука – скрупульозного й чесного вченого – записи ве­сі­л­­ля – пісень та ритуальних інструкцій зі збе­ре­жен­ням усіх мовних нюан­сів у його рід­но­му селі Симоновичах. Публікація їх може послужити авторитетним джерелом для мово­знав­чих студій. Та фольклористів у даному випадку цікавить не так добре збере­жена тут українська мова з не­ве­ликими говірковими тембрами, як перебіг чоти­ри­денного весільного дійства й висо­ко­поетичний супровід до нього – пісні, що характеризуються вишуканою образністю, ніжним ліричним щемом та оригінальною, часто архаїчною системою віршування.