Топонімічна фольклорна проза: специфіка і пробле­­ми дослідження

Михайло ЧОРНОПИСКИЙ

Анотація


Фольклористика, як і будь-яка інша галузь науки, має справу з такими об’єк­та­ми дослідження, які перебувають на стику суміжних галузей людських знань – істо­рії, етнографії, літературознавства, мовознавства й навіть... медицини (етномеди­ци­на) чи бота­ні­ки (етноботаніка). І це природно, бо фольклор, усна народна словесність – це най­уні­вер­саль­ніший вияв усього розмаїття етнокультури. Звернемо увагу на одну з таких перехідних граней між фольклористикою і лінгвістикою, де ці галузі філології наближа­ють­ся одна до одної, але на сьогодні, як ми вважаємо, у спільному об’єкті їх дослідження залишається маловивчений і найглибинніший пласт української пра­дав­ньої етнокультури – пласт дуже руйнований обставинами життя ХХ ст.

У складному і малодослідженому суцвітті жанрів фольклорної прози поши­ре­ни­ми є оповідки, зміст яких прив’язаний до назв географічних об’єктів різного харак­те­ру. Від різноманітності цих об’єктів залежить і розмаїття різних категорій топонімів: назви річок, водойм, озер відносять до гідронімів; горби, яри, долини, балки, тобто характер­ні особливості рельєфу іменують оронімами, а населені пункти (міста, села, селища, хутори, присілки) – ойконімами.

Повний текст:

PDF

Посилання

  • Поки немає зовнішніх посилань.