ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ПРИНЦИП ЯК ОСНОВА ономастического НОМІНАЦІЇ

Анотація

Імена власні - це багатоаспектний феномен, окремі складові якого перебувають в різних зв'язках і взаємозалежності. У статті акцентірует- ся увагу на функціональній стороні гідронімів, які є предметом моїх досліджень вже тривалий час. Функціональну сторону імен власних формують оніміческіе семантичні ознаки (вони є содер- жательним наповненням функції), а саме загальні (категоріальні), специфичес- кі (видові) і індивідуальні (одиничні). 

Загалом оніміческая функція "бути ім'ям власним "пов'язана з виділенням мінімальної сукупності категорі- альних ознак, які у власних назв вважаються носіями пропріаль- ності. Вони виконують роль оніміческіх функцій - ідентифікувати, дифферен- царювати, номінувати. Їх наявність є обов'язковим, якщо певна лексична одиниця є власна назва. До них приєднуються специфічні і індивідуальні функції, які проявляються через ознаки і в більшості випадків відображають мотиваційні чинники.
Таким чином, можна констатувати, що зміст оніміческой одиниці складає комплекс різних функцій, які вона виконує. Функція разом з категоріями зміст і форма діють в єдності, що підтверджується в статті декількома прикладами. 

Ключові слова: позамовні сторона власних назв, зв'язок денотата з його найменуванням, функція в ономастики - бути власною назвою, специфічна оніміческая функція - бути певним ім'ям власним, прояв функ- ції через ознаки.