СТРАХ ТА ВІДЧУЖЕННЯ ЯК СВІТОСПРИЙНЯТТЯ У ПРОЗІ КІНЦЯ XIX – ПОЧАТКУ XX СТОЛІТЬ (Василь Стефаник і Антон Чехов)

Анотація

Досліджено модуси страху і відчуження як складову екзистенційного мислення
рубіжної свідомості кінця XIX – початку XX століть. За допомогою компаративного
аналізу малої прози Василя Стефаника («Сама саміська», «Басараби») та Антона Че-
хова («Тиф», «Страх») проаналізовано трансформацію та типологію мотиву страху і
відчуження, що відіграє важливу роль у художній парадигмі письменників.
Ключові слова: мотив, художня парадигма, кореляція, екзистенційне мислення.